Нас, соціал-націоналістів, часто запитують: "Чому власне таку назву партії ви обрали?"

Якщо партія є не корпоративна організація, якщо вона пере­слідує справді політичні цілі, вона завжди намагається у своїй назві відобразити головні аспекти своєї діяльності та сутність свого світогляду. Відштовхуючись від відомої роботи одного з геніїв українського націоналізму Ярослава Стецька "Дві революції", в якій було чітко зазначено, що політичний рух на Україні тільки тоді мав успіх, коли в ньому органічно поєднувалися соціальні та національні питання, ми, повністю погоджуючись з цією тезою, застосували її у назві нашої партії.

Я. Стецько наводить приклад двох революцій: революції Хмельницького і революції Мазепи.

Хмельницький зумів поставити не тільки питання визволен­ня нації з-під національного гніту, він поставив і питання визво­лення з-під гніту соціального. Він об'єднав і еліту, і "чернь".

Мазепа, в свою чергу, зважив лише на національний аспект боротьби, забувши про соціальний, тому його революція зазна­ла поразки.

СНПУ вже у своїй назві демонструє, що для нас однаково важливими є боротьба за національні ідеї і боротьба за соціаль­но справедливе суспільство. Ми пам'ятаємо, що ще декілька років тому, коли ми всі були на хвилі національного піднесення, будь-які питання соціального характеру здавалися недоречни­ми. І вже тоді СНПУ дивилася вперед. Що зараз є головною причиною конфліктів на Україні? Що зараз стоїть в основі того, що може розвалити державу? Тяжкі соціальні проблеми. Сьо­годні кожен зіткнувся з ними: прихованим безробіттям, невип­латою заробітної плати, пенсій впродовж кількох місяців тощо. І, звичайно, таке становище не покращуватиметься, а навпаки. Оскільки   історія   ще   не   знала   такого   випадку,   щоб демоліберальне суспільство швидко та ефективно виводило державу з кризи, Тільки патріотичні уряди - уряди, які кладуть в основу своєї діяльності націоналістичну свідомість, як це було в Японії, у Франції (при де Голі), як це було у Німеччині після першої і другої світових воєн, лише націоналістичні уряди швидко та ефективно виводили державу з кризи. 

Націоналізм в період боротьби за незалежність держави; природно, не ставить перед собою завдань для вирішення соціаль­них проблем, але коли держава вже існує, то кожен, хто належить до нації, не лише думає про високе, але й живе звичайними побу­товими турботами. Націоналісти, які б зараз прийшли до влади в Україні, не провівши швидких соціальних реформ, зганьбили би Ідею Нації, як перед тим її зганьбили демократи. Однак націоналі­сти, на відміну від демократів, у середині своєї організації так бу­дують взаємовідносини, як вони будуватимуть їх у майбутній дер­жаві, тобто на основі високої самосвідомості і дисципліни, що і є запорукою швидких та успішних реформ.

Але соціальний аспект не є основним та єдиним. Існує ще й аспект національний, фактично держава має бути повністю наповнена національним змістом. Не може бути держави безли­кої, не може бути держави ніякої. В світі не буває таких держав. Історія знає лише два типи держав: держави національні і так звані емігрантські, тобто Америка, Австралія та інші. Але навіть емігрантські держави розуміють важливість національного момен­ту. Немає безликої Америки. Є Америка англо-саксонська. Коли ви поїдете у Сполучені Штати, то помітите, що там скрізь домінує дух нації, яка є в більшості. І ніхто не буде бавитися у демокра­тію, людина має говорити, писати, віддавати накази англійською. Нехай іспаномовне населення, якого так багато в США, лише спро­бує підняти питання про статус іспанської мови як державної... І це в емігрантській державі. А що вже говорити пре держави на­ціональні, які традиційно існують в Європі.

Для прикладу, як стають громадянами Франції. Для цього не достатньо прожити в державі 15 років, не достатньо знати досконало її мову та закони - треба ще скласти іспит спеціальній комісії з адаптації, яка звертає увагу не тільки на знання мови, але, й на те, наскільки людина психологічно стала французом, наскільки її життя та діяльність у Франції не будуть руйнувати тра­диційну французьку культуру.

Нас називають крайніми радикалами, але ми лише хочемо, щоб в нас в Україні було так, як є в національних державах Євро­пи. І ми досягнемо цього.

На превеликий жаль, Україна зараз регіонально роздрібне­на. Можна не зауважувати цього, але факт залишається фактом. Країна є неоднорідною і, як наслідок, ми не маємо, наприклад, всеукраїнського президента. Така правда. Ми не маємо і загальноукраїнських політичних організацій. Те, що існують партії, зареєстровані Мінюстом, з осередками у більшості областях, ще не свідчить про те, що це всеукраїнські організації, їх вплив, заз­вичай, не поширюється на всі регіони України. СНПУ ставить пе­ред собою завдання знайти такі форми діяльності, такі гасла, під якими однаково підуть як Донбас, так і Галичина. Ми знаємо, що величезна кількість українців відірвана від національної ідеї. Особ­ливо у східних та центральних областях України. Так історично склалося. Надзвичайно великий відсоток зденаціоналізованого населення у робітничому середовищі цих областей. Але ми відда­мо всю свою енергію, всі свої знання для того, щоб це населення знову навернути, в буквальному розумінні цього слова, до націо­нальної ідеї. Так, це велика боротьба, боротьба не на один рік, але Україна потребує її, Україна об'єктивно не зможе існувати, коли мільйони українців продовжують залишатися відірваними від української ідеї.

Зараз багато говорять про економіку, стверджуючи, що економіка є найважливішим фактором, тим, що збудує наше май­бутнє. Але я хочу сказати, що економіка не є щось абстрактне, економіка - продукт життєдіяльності людей, і які будуть люди - така буде економіка. Тому соціал-націоналізм запроваджує но­вий термін - етноекономіка, Економіка надзвичайно залежить від того, який саме народ її творить, яка якість цього народу. Нам говорять, що основне для України - провести ринкові реформи. І ніби тоді усе буде гаразд. Але постає питання: відсутність ринко­вої економіки була лише на одній шостій частині планети, але ж не вся планета живе в достатку. Чому? Окрім десятка європейсь­ких держав, весь світ просто бідує, і бідує не від того, чи є там "приватизація", чи немає, а тому, що це зумовлено етнічним скла­дом цих країн. Бангладеш є Бангладеш, а Голландія є Голландією і залишиться нею. І в тому сенсі українці мають значні потенційні можливості та великі перспективи, адже, як етнос, вони надзвичайно схильні до самоорганізації і праці.

Тому нам необхідно якнайрізкіше відокремлюватись від на­шого північно-східного сусіда. Адже тісні зв'язки з ним страшні не тільки тому, що він нас денаціоналізує, не тільки тому, що він хоче загарбати нас знову, а й тому, що він нав'язує нам неєвропейський стиль поведінки, чужу для нас мораль. Класик російсь­кої літератури, українець за етнічним походженням М. Гоголь го­ворив, що його в Росії вразило те, які там людські взаємовідно­сини. Суттю російського ставлення до людини є відома приказ­ка: "Я начальник - ты дурак, ты начальник - я дурак". Система, побудована на таких взаємовідносинах, окрім диктатури та заст­ійної економіки, нічого іншого породити не може.

Історія ще ніколи не знала затяжного реформування, усі держави або виходили з кризи за 2-3 роки, або шукали новий уряд. І тут нам треба брати приклад з церкви, яка, зазнавши за роки радянської влади руйнування та нищення, сьогодні швидко зводиться на ноги. Звернімо увагу, як швидко і якісно будуються храми. Адже коли є провідник, у даному випадку - священик, який вміє вселити віру та енергію в людей, матеріальні зміни відбува­ються буквально на очах. Так само і світському проводу треба забажати змін. І це - найперше. А також пробудити віру і енергію в народі. Адже віра, як сказано в Євангелії, може пересувати гори. І тому всі націоналістичні уряди в першу чергу не вираховували, як лихварі, вони йшли до людей і пробуджували в них енергію до дії. Коли народ розбудити, то він може зруйнувати найстрашнішу у світі імперію, свідками чого ми були декілька років тому, чи побудувати дійсно "рай на землі". Пробудити таку енергію і віру - завдання соціал-націоналістів.

Запорукою того, щоб суспільство рухалося у вірному напрям­ку, - є культура виховання. Культура не тільки в Україні, а й в ме­жах планети деградує. Про це говорили кращі уми людства ще на початку нашого століття. Вони вже тоді зуміли побачити зародки деградації розкладу. Найповніше це відобразилося в книзі відомо­го німецького філософа Освальда Шпенглера "Сутінки Європи". Зараз у Європі нібито існує благополуччя, але поряд з матеріаль­ним добробутом спостерігається надзвичайний моральний роз­пад особистості, відбувається тотальне егоїзування суспільства. Коли нас питають, за що ми критикуємо демократію, ми відпові­даємо: "Якщо "демократію" розуміти в буквальному значенні слова, а з грецької воно перекладається як "народовладдя", то ми - також демократи, ми - за народовладдя. Але якщо демократію розуміти в модерному значенні, де права людини є вищі, ніж пра­ва народу, то ми проти такої демократії. Коли в сім'ї або в родині є людина, яка свої особисті інтереси ставить вище, аніж інтереси цілої родини, люди справедливо засуджують її, називаючи егої­стом, людиною низької моралі, людиною, з якою не варто навіть вітатися. Наш народ - та сама родина, тільки більша, 50-мільйонна. І тому людина, яка не буде свої інтереси узгоджувати з інтере­сами народу, або відкрито декларуватиме, що її приватні інтереси є важливіші, ніж добро спільноти - є той самий егоїст, якому не варто подати руки. А сьогодні так звані "демократичні" рухи гала­сують, що "егоїзм, тобто індивідуалізм має стати нашим ідеалом, нашим дороговказом в майбутнє".

Щодо лівих сил, то їх потрібно зараз розглядати як "п'яту коло­ну". Немає національних лівих сил в Україні. І якщо б дійсно виник­ла правдива націонал-комуністична партія чи націонал-соціалістична, ми, соціал-націоналісти, просто пошкодували б людей, яких історія так нічого і не навчила. Адже 70-річний історичний досвід переконливо показав, що на лівих ідеологічних та економічних за­садах ніколи нічого доброго не побудуєш. Та немає в Україні на­ціонал-комуністів, а є іноземна "п'ята колона". Лише так в даний час необхідно сприймати ліві сили.

Ми, соціал-націоналісти, вважаємо, що уряд робить невірний крок, скорочуючи армію. Армію потрібно не скорочувати, а ре­формувати. Скорочувати потрібно злочинців, які ешелонами ви­возять багатства з України. Люди, яким довірено зброю, мають бути перш за все патріотами, а не найманцями, які просто за­робляють гроші. Завдання кожної держави полягає в тому, щоб в її силових структурах була справжня еліта нації, щоб це були жер­товні патріоти, готові без жодних вагань, у разі необхідності, відда­ти життя за Україну. Патріотизм і фаховість - основні критерії, за якими людина повинна прийматися в силові структури і підвищу­ватися у званнях. Покликання людей у формі - служити Батьків­щині, обов'язок держави - забезпечити найвищий рівень їхнього добробуту.

Завдання нашої політичної організації - поставити нові орієнтири, орієнтири сучасного націоналізму. Україна заслужила на справедливе суспільство, Зараз у нас немає ні демократії, ні диктатури, зараз панує олігархія, коли купка людей, відірвав­шись від народу, думає лише про свої інтереси. Невелика кількість людей багатіє без контролю, а всі інші кинуті напризволяще. Так тривати не може!

Ідеологія сучасного націоналізму має стати здобутком не окремих людей чи організацій, вона має стати світоглядом ціло­го українського суспільства. Це і буде соціал-націоналізм. Ми - переможемо!

Ярослав АНДРУШКІВ

СОЦІАЛ НАЦІОНАЛІСТ

9 грудня,  1995 року

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*