5 березня 1950 року відділ НКВД взяв штурмом будинок у с. Білогорща біля Львова, де перебував Головний командир Української Повстанської Армії Роман Шухевич на псевдо Тарас Чупринка. В тому бою генерал-хорунжий УПА загинув. Досі чеченській рух опору вважає Шухевича зразком, ідеалом воїна і переймає досвід очолюваної ним УПА в своїй боротьбі. Цей же досвід переймають у військових та розвідницьких навчальних закладах багатьох країн, включно з Росією та США. Виключення, яке варто відзначити – Україна.

Переказувати повну біографію немає потреби, достатньо ввести в пошукові на http://meta.ua Роман Шухевич.

На героїчних сторінках своєї історії виховують молодь у всьому світі, саме такі сторінки становлять основу підручників з цього предмету. Неможливо собі уявити світогляд чеха-патріота без знань про Яна Гуса, поляка - про Тадеуша Костюшка, француза - про Жанну д'Арк, американця - про Джорджа Вашінґтона. Натомість українські посібники з історії ще й досі висвітлюють більше діяльність Жукова чи Ватутіна, аніж Коновальця чи Бандери.

Маємо одну дивну властивість. Чужих героїв на кшталт Петра І чи Суворова ми сприймаємо беззаперечно. В своїх вишукуємо недоліки, щоби ... не залишилось в нас героїв. Яку постать з української історії не назви, знайдеться десять-двадцять публікацій на тему того, який Шевченко алкоголік, Мазепа зрадник і розпусник, Петлюра антисеміт, а Шухевич і Бандера – поліцаї. Кмітливе телебачення проведе на цю тему ток-шоу. Щоби чим більше такі ідеї поширити. Ну це все міцно приправлено соусом „треба знати правду”. Втім, клавіатура без кісток, набрати будь-яку  „правду” можна. І поки інші нації виховують своїх дітей на героїзмі і ідеалах попередників, ми показуємо дітям „правду” – всі наші герої були навіть зовсім не героями. Тоді що таке Україна, і, головне, навіщо?

В процесі виховання будь-який ідеал можна нівелювати, розповідаючи молодим „всю правду”. Але хто тоді піде в церкву, коли частина священників гомосексуалісти, а і більша частина співробітники КГБ? Інше питання, що з Вірою це мало співвідноситься. Для молодих дуже важливий приклад, який має бути ідеалом. Патріотизм можна нівелювати відомою фразою про те, що „патріотизм – останній притулок покидьків”. Будь-який героїзм можна „пояснити” всім – від сублімації по Фройду, до фанатизму чи запроданства. Всім, окрім героїзму. Про постаті вже йшлося... Звідти і розколи всередині нації, бо нема спільних ідеалів і героїв. А це виховується з дитинства.

Шухевич був спортсменом, не вживав алкоголь і не курив, був освіченою людиною, з молодого віку включився в безкомпромісну боротьбу з окупантами, у 18 років з наказу Української Військової Організації знищив польського шкільного куратора Станіслава Собінського, був командиром батальйону Нахтігаль у складі німецької розвідки Абвер з метою закласти основу регулярних збройних сил України. 30 червня 1941 року силами цього ж батальйону забезпечив проголошення Акту відновлення Української Держави у Львові, з 1943 року командував Української Повстанської Армією до своєї загибелі. Шухевич був бойовиком і одним з провідників ОУН, ніколи не зраджував принципам, був віруючою людиною, все життя присвятив Богові і Україні. Це гідний приклад для наслідуванням молодим.

Хто не хоче годувати свою армію, годуватиме чужу. Хто не хоче шанувати своїх героїв, годуватиме чужу армію. Доведено Зануссі...

P.S. До речі, сьогодні, 5 березня о 18-00, молодіжна організація Національний Альянс організовує безкоштовний перегляд художнього фільму „Нескорений” про Романа Шухевича. Варто присвятити кілька годин суботнього вечора Історії та завітати на перегляд з друзями, дітьми, братами та сестрами. Адреса – вул.М.Стельмаха 6-а, Товариство „Меморіал”, тел. 8-050-378-77-47 (безлім.)

http://hotline.net.ua