Якось у редакцію “Волинь» зайшов мешканець села Рудка-Козинська Рожищенського району Олексій Бренчук. Сам він родом з Любешівщини, 35 років вчителював у селі Лобна. Великий його вклад в краєзнавство краю, музейну справу. Олексій Іванович розповів історію, про яку ще донедавна воліли мовчати. З його слів виходило, що після війни, десь на початку 50-х років у селі Залізниця повісили двох повстанців. — Я пригадую, що якраз тоді прийшов з армії у відпустку, — оповідав відвідувач. — Було жарко і на тригонометричному маяку (тоді ставили такі підвищення до 20 метрів, а то й більше для огляду місцевості) висів чоловік.

Згодом розповідали, що це був селянин з Лобни на прізвище Домашич, а по-вуличному називався «Качай». Пізніше я пробував обережно щось дізнатися про ту подію.Казали, що біля школи під великим дубом засідав суд. За столами, накритими червоними плахами, сиділи райомівці, кадебісти, міліціонери і т.д., які постановили повісити спійманих повстанців. Три дні не дозволяли знімати трупів.

Чесно кажучи, не дуже вірилося, що таке свавілля коїлося у мирний час, по війні, відбувалося аж ніяк не в лісі чи в глухому селі. Ми спробували з'ясувати щось про цей трагічний випадок через спецслужбу, але даремно. Ніяких даних. Можливо тому, що на той час ці села належали до Зарічненського району Рівненської області? І ми з Олексієм Івановичем вирішили при нагоді відвідати любешівські села, які він сходив ще в ранньому дитинстві.
     На жаль, людська пам'ять не здатна довго зберігати навіть такі виняткові факти. До того ж мешканці сіл, з якими ми зустрічалися, у свій час намагалися не виявляти інтересу до подій, які пов'язані з УПА, так само, як тоді, коли були малими, бачили повішених та здалека обходили страшне місце. Одне беззаперечно: на так званому тригонометричному пункті в Залізниці справді було повішено чоловіків. Двох чи трьох?
     — Я якраз пригнав корови з роси, — розповідає Іван Жилко із села Залізниця, — йду до хлопців на село. Бачу -двоє висять, закрив очі, ноги в руки і гайда. На все життя запам'ятав, страх мене взяв...
     Чи не найповніше оповіла про ті події жителька Лобни Любов Домашич. Це й не дивно: тоді повісили Кирила Домашича, батька її чоловіка. Вона каже:
     — То таке врем'я було, ходили всякі облави — і не знаєш хто. Кирило був добрим господарем, ніде не перебував і не переховувався. Ось зять його трохи служив у німецькій поліції, то той справді ховався. А до Кирила тоді прийшли два бульбаші. Вони сказали господареві: «Кириле, як прийдуть наші, то ми будемо на острівку». Це буквально за півкілометра від хати. Ось там вони і відпочивали. Згодом у хату зайшла група озброєних людей. Вигукнули: «Слава Україні!» І запитують Кирила: «Чи не було тут наших?» «Були, он там вони на острівку». А то була облава. В ліску взяли двох повстанців, а також забрали і Кирила, який ні про що, нізащо в таку халепу потрапив.
     Бабуся передала нам те, що чула від покійного чоловіка. Думається, «бульбаші» недаремно довірилися Кирилові Домашичу. Можливо, цей господар був зв'язковим у повстанців? І ще невідомо, яка відбулася розмова між енкаведистами та Кирилом Домашичем. Можливо, це була так звана спецбоївка під виглядом УПА, утворена з тих, хто вийшов з повинною чи був захоплений. Отже, там могли бути його добре знайомі... Ось вони цілком могли спровокувати господаря на відвертість. Кажуть, що один повішений був жителем села Березичі на ім'я Нестор.
     Старенька жителька Залізниці Анна-Камелія Жилко розповіла місцевим дослідникам, що повісили повстанців «стрибки». До речі, вона твердить, що в той час українські партизани заховали під березою якісь папери. Мовляв, вони тоді сказали, що їм за ці документи люди подякують. Ось тільки під якою березою? Страта повстанців могла відбутися, на її думку, в 48-ому чи 49-ому роках.
     Про спецбоївки під виглядом УПА останнім часом багато мовиться, але якихось задокументованих матеріалів про конкретні підрозділи не доводилося читати. Можливо, цілком засекречені матеріали, як твердять працівники спецслужб, досі знаходяться в Москві? Пряму вказівку щодо спецбоївок під виглядом УПА давав перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов на нараді секретарів обкомів партії і начальників управлінь МДБ і МВС західних областей УРСР 15 травня 1945 року у Львові: «О спецгруппах. Я считаю правильным создание спецгрупп из бывших бандитов. У нас иногда используют их неправильно. Нельзя же до бесконечности посылать спецгруппу с заданиями, ведь это бандиты, и они могут манкировать, подводить нас. Нужно дать одно конкретное задание и, когда они его выполнят, можно сказать, что они свою вину искупили, и отпустить их...».
     Оце в Лобні «бандити», тобто перевербовані, напевне, і виконали конкретне завдання. Але з яким розмахом і жорстокістю... Очевидно, щоб якнайдужче настрашити населення. Олексій Бренчук каже, що неподалік Лобни було в лісі село Чапче, де після війни забороняли селитися, щоб не було підтримки націоналістам.
        
 

Олександр НАГОРНИЙ
www.volyn.com.ua