Державна дума Росії ухвалила заяву - у відповідь на звернення України до парламентів світу визнати Голодомор фактом геноциду українського народу.
Російські парламентарі відмовили Україні у цьому проханні і дійшли висновку, що "ніяких історичних свідчень того, що голод був організований за етнічною ознакою, немає".
Водночас, Дума висловила скорботу у зв'язку з голодом 30-х років, який охопив значну частину колишнього Радянського Союзу і забрав життя, за даними російської сторони, 7-ми мільйонів людей.

Світлана Дорош розмовляла із Василем Марочком, керівником Центру досліджень геноциду українського народу, який саме у ці дні у Москві братиме участь у конференції істориків, присвяченій подіям 32-33-ого років. Насамперед ми запитали в пана Марочка, чому українські історики твердять саме про документальні докази геноциду, у той час як Дума запевняє у відсутності таких доказів?
Василь Марочко: Історичних доказів того, що голод мав антиукраїнське спрямування більше ніж достатньо в архівах Москви, зокрема в особистому фонді Сталіна, в особистому фонді Кагановича і Молотова, достатньо листів один до одного. Нещодавно мені довелося знайти в особистому фонді Сталіна шифротелеграми до керівників України, зокрема, Косіора, які засвідчують безпосереднє антиукраїнське спрямування. В жодній з телеграм мені не судилося знайти бодай назву Соціалістична, Радянська Україна , мова йшла виключно 'українці', 'українські комуністи', 'українцям треба підказати', 'від українців треба вимагати', тобто звертається увага на етнічну сторону.
В Україні до початку голоду не було жодного округу, в якому б українці становили менше 50-ти відсотків населення, зазвичай - 80-99 відсотків. Навіть в сільських районах Донбасу переважали етнічні українці. Тому за наслідками голоду, цієї жахливої катасрофи українці постраждали насамперед.
ВВС:Спікер Державної Думи Борис Гризлов під час обговорення заяви сказав про те, що Росії очевидно треба відкривати усі архіви, і що Росія мала б закликати до такого ж кроку й інші держави, які мають ці архіви. Чи сьогодні історики мають повну інформацію, користуючись архівами, чи все ще архіви не до кінця відкриті?
Василь Марочко: Для українських істориків багато архівів Росії відкрито. Це стосується багатьох фондів, які пов’язані із засіданням політбюро, але, на жаль, ці фонди стали нам доступні після того, як була проведена їх чистка. Але навіть в такому особистому фонді Сталіна ми знаходимо достатньо інформації про те, що він безпосередньо мав відношення до творення голодомору в Україні.
ВВС: Ви багато разів зустрічалися з російськими істориками. В червер, п’ятницю, суботу ви знову будете в Москві на конференціїї, яка буде присвячена голодомору. Чи є розбіжності в оцінках тих подій 33-го року між російськими істориками і російськими політиками?
Василь Марочко: Фактично російські історики, які починали досліджувати голод одночасно з нами, наприкінці 80-х років, вони вважали голод організованим. Зокрема, такої точки зору дотримувався Данилов, Зєлєнін, Івницький – це старше покоління російських істориків. Стосовно причин голоду між нами фактично немає розбіжностей. І ми, і вони визнаємо основними причинами голоду колективізацію, політику розкуркулення, хлібозаготівлі.
Інша справа – в мотивації терору голодом. А ще інша справа – в наслідках. Мова йде про політико-правову оцінку – чи був голод геноцидом. Цього вони не визнають, позаяк цього не визнає офіційна Москва.

http://www.rukhpress.com.ua