Росія 1687-1708 рр. – країна рабів і холопів. Свої депеші Петру І його наближені підписували: «Раб твой Борис Шереметев», «Раб ваш Гаврило Головкин», «Вашого Величества раб Андрей Ушаков».  Підлеглі останніх теж писали подібно: «Вашей светлости (Меншикову. – Авт) всегдашний слуга князь Миколай Репнин», «При сем нижайшие рабы твои (Я.В.Брюса- Авт.) Иван Козлов, Никита Павлов челом бьют», «зычливый повольной и унежоный слуга Федор Осипов», «многоунижеженный слуга и раб милости вашей (Г.Головкина-Авт.), Иван Вельяминов-Зернов». Таким же чином змушений був писати царю і гетьман: «Вашого Царского Пресветлого Величества верный поданый и наинижайший слуга Иван Мазепа, гетман». І ось останній наважився зі своїми старшинами покласти цьому край.

Гетьман І.Мазепа повстав за волю, він не захотів бути холопом, тобто рабом і слугою в «гарних» царів. Чим знаменитий Спартак? Він увійшов в історію тим, що скинув із себе кайдани раба. Йому вдалося хоч трішки, але подихати вільним повітрям! Мазепа, по суті, зробив те ж саме. Реалії були не на його користь. Але він зробив свій вибір - у напрямку волі. 26 жовтня А.Меншиков інформував Петра І: "…Понеже когда он сие учинил, то не для одной своей особы, но и всей ради Украины" (РДАДА. – Б. держ. архіву. – Розряд ІХ, № 1. – Картон 2. – Арк. 897 – 898). У Батурині його підтримали. Тому що більшість цих людей реалізовували проекти кращої долі України в гетьманатах на Правобережжі. Так, всі вони закінчилися невдало. Але , може, цього разу? За відстоювання свого вибору вони загинули. Тому для України Батурин – святе місце. Воно символізує наше право бути вільними, незалежними. Звинувачують І.Мазепу у різних таємних оборудках, які , мовляв, він хотів на кінець життя свого «провернути». Ці міфи присутні в універсалах Петра І, а потім розтиражовані російською історіографією.  А що було насправді?  Читаємо у документі тієї доби -«Щоденнику військових дій російської армії під Полтавою»(1709 р.): «Июня 26. (…) По прибытии к дивизии Галартовой, повелел ( Петро І. – Авт.) призвать полковников от полков и изволил говорить: «Король Карл и самозванец Лещинской привлекли к воле своей вора изменника второго иуду гетмана Мазепу, которые клятвами обязались между собою отторгнуть от России народы малороссийские и учинить княжество особое под властию его вора и изменника Мазепы, в котором ему быть великим князем и иметь у себя во владении казаков Донских и Запорожских и Волынь и все роды казацкие, которые на сей стороне Волги; таковою тщетною надеждою льстясь, сей вор изменник уповал на помощь оным обещателям своим собрать малороссийского и казацкого войска до дву сот тысяч и сверх того просил у султана турецкого в помощь дву сот тысячь, обещая платить ему повсякгодно по милиону монеты». Подібного плану є свідчення полковника Гната Галагана.У 1745 році з ним бачився Олександр Рігельман, автор “Літописної оповіді про Малу Росію та її народ і козаків узагалі”. Історик записав спогад полковника про його відхід від гетьмана. Г.Галаган оповів про причини переходу Мазепи на бік шведів, мовляв, « он предался уже королю с тем, чтоб отбыть нам от России и быть под мазепиным управлением, от всех монархов вольным…». Шамбелян Карла ХІІ Адлєрфельд у своєму щоденнику залишив запис урочистого прийому королем Мазепи. Він повідомив, Мазепа виголосив латинською мовою "коротку, але виразну" промову. У ній він просив "прийняти козаків під свій захист і дякував Богу за те, що король вирішив звільнити Україну від Московського іга" (Бантыш-Каменский Д. История Малой России. – М., 1842. – Т. 3. – С. 96). Деталізують основні моменти промови інші свідки. Так, шведський офіцер Петре у своєму щоденнику записав: "Він просив ласки у його Королевської Величності, щоб сей схотів пожалувати мешканців України і не виливати свого гніву над нею ані над ним самим за те, що аж до цього часу був нашим ворогом". Інший учасник походу Вейге зазначав: "Просив дуже покірно, щоб король не виливав свого справедливого гніву, до якого довело тиранське поведення росіян, на сей край і його мешканців, з огляду на те, що вони досі ішли за ворожими хоругвами не по власній вільній волі, а тільки присилувані до того московським ярмом"( Томашівський С. Із записок каролинців про 1708/9 // ЗНТШ. – 1909. – Т. 92. – Кн. VІ. – С. 75.) Тобто ці вищезгадані документи свідчать про те, що І.Мазепа планував з допомогою союзницького війська здобути незалежність України. … Ідея про перейменування на околиці Чернігова невеличкої вулиці Каштанової на вулицю І.Мазепи не те, що образлива щодо пам’яті про цю велику людину, мецената Києво-Печерської лаври, 44 церков, а просто є насмішкою над всіма загиблими, хто здобував волю України. Таке враження, що депутати Чернігівської міськради хочуть ось у такий єзуїтський спосіб «закрити» питання: мовляв, тут хтось хоче вулицю Мазепи? Нате вам, їжте, насолоджуйтесь!  Я думаю, що краще буде, якщо депутати на наступній сесії відмовляться від цієї ганебної затії. До осягнення , розуміння Мазепи треба дорости! Нехай вулиця Мазепи постане у наступному скликанні депутатів, які, сподіваюсь, будуть краще знати історію України та шануватимуть борців за її незалежність. Але це не буде вуличка «измЪнника» Ивашки!

www.sian-ua.info