25 листопада 2007 року Божого у селі Базар Народицького району Житомирської області представники націоналістичних та патріотичних організацій, зокрема Житомиська обласна організація "Національний Альянс", Конгрес Українських Націоналістів, УНП, Українська Партія провели захід з вшанування пам’яті 359-ти українських повстанців – учасників Другого зимового походу, які боролись і загинули за волю України у 1921 році під Базаром.

Коротка історична довідка

17.11. 1921 в с. Малі Міньки поблизу смт. Базар (нині Народицького р-ну Житомирської обл.) у ході другого Зимового походу в бою з радянськими військами (9-та Кримська кавалерійська дивізія, командир Г. Котовський) зазнала поразки Волинська група Армії УНР під командуванням ген.-хорунжого Ю.Тютюника .

23.11.1921 в селі Базар більшовиками було розстріляно 359 полонених учасників походу, які відмовились перейти на службу до Червоної Армії.

359 героїв, що поховані в братській могилі села Базар, мріяли про українську державу без більшовиків. Заради цього армія УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника вирушила з Польщі в рейд тилами червоного ворога. Розраховуючи на селянське невдоволення "продразвестками", вони планували підняти всенародне повстання і дійти до Києва. Чекісти стягнули всі сили. Історики свідчать, перевага живої сили в сорок разів була на боці червоноармійців. Червона кіннота вдень і вночі переслідувала повстанців.

Це були бої на виснаження, повстанці були напівроздягнені, голі, босі, впродовж двох тижнів не мали перепочинку.

Полоненим повстанцям особисто Котовський пропонував перейти до лав його дивізії. Обіцяв залишити живими. Ніхто не погодився. Перед розстрілом, свідчили селяни, повстанці заспівали "Ще не вмерла Україна". Базарівці згадують, що потім чули з могили стогін. Історики кажуть, що листопадовий рейд майже не мав шансів на успіх, скоріше це був похід відчаю і акт героїзму.

Пам’ять Героїв Базарської трагедії офіційно вшановують з 1991-го року, а рік до того власті навіть заборонили встановити хрест на братській могилі в селі Базар, що на Житомирщині.

Тоді Житомирські рухівці збили дубового хреста, хотіли встановити його на братській могилі. Міліція заборонила. Василь Овсієнко згадує, що автомобілями перекрили тоді дорогу до села. Майор міліції злукавив: мовляв, захищатимуть від селян. Через бійку хрест не встановили. Рік він пролежав схованим в базарівських кущах.

Хоча тодішній голова колгоспу дав розпорядження нагорнути могили. На них напередодні референдуму 91-го року з’явився хрест і табличка, на якій триста п’ятдесят дев’ять прізвищ.

Пам’ятник базарівським героям звели 2000 року, щоправда, за гроші не української влади, а українців Великої Британії.