– Наша обласна організація утворилася 22 травня 2006 року, коли ми, студенти Черкаського державного технологічного університету, зрозуміли, що немає в Черкасах структури, яка б, по-перше, несла в молодь давні, але дуже цікаві звичаї українців, і, по-друге, робила б це не примітивно, а на рівні молоді – яскраво, вишукано й навіть радикально. Ми вирішили довести, що бути повноцінним українцем без комплексів – круто. Ми познайомилися з "Національним Альянсом" у Києві, будучи членами "Студентської Спілки". "Альянс" діяв переважно на Волині, і нам дуже сподобалися методи їхньої роботи, тому вирішили створити на Черкащині саме таку організацію. Особливо ефективні й просто вражаючі так звані табори на природі, де молодь загартовується фізично й пізнає нові аспекти духовності.

Сьогодні вже діють осередки "Альянсу" в Івано-Франківську, Рівному, Києві, Луганську, працюємо з Херсоном, Житомиром, Вінницею, Полтавою... Наша організація є однією з найпотужніших. Це переважно студенти. Кістяк – це Черкаський державний технологічний університет, тому що ми всі там училися, тож традиція продовжується.

– Наскільки відомо, у вас були серйозні проблеми з реєстрацією? Правда, що Петро Порошенко вам допоміг?

– Чомусь не сподобалося слово "національний" у назві. Ми думаємо, Порошенко посприяв. Принаймні ми його просили про допомогу. Хотіли звернутися до самого Президента, який якраз приїхав у Канів, але побачили Петра Порошенка і експромтом зав'язалася розмова з ним. Взагалі дуже гарні стосунки в нашого лідера Ігоря Гузя, депутата Волинської обласної ради, з Борисом Тарасюком, Олегом Тягнибоком...

– Ви згадали ваші ексклюзивні "табори"...

– Вперше я побувала там у травні 2006 року: тільки заходимо в ліс – болото, грязюка, все таке... і тут хтось кричить "Алярм!" Усі падають, хто де стояв, а ми стоїмо і дивимося на них круглими очима. А з нас сміються. Холод, спали практично на землі, їли якусь "заячу капусту" тощо, пили з лісових потічків... І жодної хвороби. З ранку до вечора загартовування, фізичні вправи, лекції, теренові ігри... Навіть світогляд змінюється. Там найбільше здружуються люди.

– У яких напрямках ще працюєте?

– Наша організація працює і в політиці, в молодіжній проблематиці. Проводимо міжнародні табори. Наша ексклюзивна акція – "Пам'ять без кордонів". Відвідуємо етнічні українські землі, які зараз опинилися на території інших держав, облагороджуємо, відновлюємо занедбані українські цвинтарі, молимося, замовляємо панахиди на могилах українців. Працювали, зокрема чимало людей з Черкащини, в тій же Польщі. Треба було і з місцевою владою в Польщі домовитися, і з українською громадою, і в місцевої Православної Церкви дозвіл взяти. Слід зазначити, що та сторона нам дуже сприяє: приймає, розселяє, допомагає з харчуванням і транспортом і так далі... Були ми у Водовіцах, Любліні, Варшаві... Набираємо досвід і в різних політичних проектах. Так, були офіційними спостерігачами на виборах у Любліні.

На Черкащині ми проводимо чимало миттєвих акцій. Можна згадати наше маленьке театралізоване дійство "похорон комунізму" на день жовтневої революції. Найбільшою нашою акцією став табір "Холодний Яр 2006" – зібрали з області молодих людей і показали всю красу наших таборів. Після цього в нас створилося в області п'ять осередків – в Умані, Городищі, Золотоноші, Христинівці і Корсуні-Шевченківському. Тому тепер можемо паралельно проводити заходи і в Черкасах, і в п'ятьох районах області.

Крім того, ми долучилися до гарного проекту з молодіжної муніципальної політики. Уже провели перший етап, зібравши лідерів черкаських громадських організацій. Кінцева ідея проекту – створення молодіжної міської ради і участь молодих активних людей у сесіях "дорослої" ради з перейманням досвіду управління. Таким чином ми створюємо школу молодих управлінців.

Працюємо і з історичною пам'яттю: робимо документальні фільми, кліпи. Наприклад, створили фільм "Між Гітлером і Сталіним", де показуємо реальну історію, Україну у війні. Готуємо кліп з презентацією Черкаської обласної організації "Альянсу", тож у середині жовтня поєднаємо це з масовим вишколом черкаської молоді.

– Хто вас фінансує?

– Свої заходи, як правило, фінансуємо самі. Масштабні акції підтримують так звані бізнесмени, які є в нашій організації. Крім того, серйозно співпрацюємо з Управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації, яке допомагає нам з організацією таборів та інших серйозних акцій. До речі, в табори запрошуємо дітей з інтернатів, так званих "важких" дітей, які мають змогу відчути справжній здоровий молодіжний дух та спосіб життя і навіть побачити своїх кумирів. Так, на одному з наших таборів – на "Повстанській ватрі" – був соліст гурту "Тартак" Сашко Положинський, який, до речі, жив у наметі черкащан, спілкувався, ділився досвідом...

– Ваш найбільш кумедний спогад з життя організації...

– Було дуже смішно, коли на потужному міжнародному таборі наш активіст ходив у розвідку до "ворожої армії". У нас була справжня паніка, коли наші розвідники не поверталися два дні. І ось наша сотня якраз вишикувалася і тут вилазить з кущів черкаський активіст Олексій Ющенко – інші розвідники потрапили в полон – і кричить: "Я їх знайшов!". Усі – "Слава! Слава!". За мить: "Але ж вони...(матюк) і сховалися!.." І тут же наказ – за нецензурщину – на землю і 80 разів віджатися. У болоті, після двох днів блукань... Веселе, одним словом, у нас життя.

Підготував: Олександр СОЛОНЕЦЬ