Народний Рух України провів з´їзд у принципово новій якості

Сьогодні Народний Рух чи не вперше, з часу свого заснування, проводить з’їзд у принципово новій якості. Український народ обрав Президентом України Віктора Ющенка, якого Народний Рух України послідовно підтримував під час всієї виборчої кампанії і першим, серед політичних сил – наших партнерів, запропонував йому стати кандидатом на пост Президента України. Більше того, зараз з упевненістю ми можемо сказати, що збулися пророчі слова В.Чорновола, який ще у 1998 році був переконаний, що кращої кандидатури на пост Президента України, ніж В.Ющенко, годі шукати.
В той же час нинішній з’їзд Руху відбувається в дуже відповідальний політичний момент – на президентських виборах переміг наш кандидат В.Ющенко, йде процес формування нової влади, тому ми повинні підбити також перші підсумки щодо нашого місця в новій владі.
Безперечно, Уряд і вся вертикаль виконавчої влади реалізовуватимуть передвиборчу програму В.Ющенка і програму діяльності Уряду, і ми підтримуватимемо, як заявляли раніше, всі дії Президента, що спрямовані задля забезпечення добробуту наших громадян. Незалежно від цього, Народний Рух є повноцінною політичною партією – попереду вибори до представницьких органів влади всіх рівнів, а отже – ми повинні визначитися щодо форми нашої участі у цих виборах.
Таким чином, проведення позачергового XV з’їзду Народного Руху України обумовлено з кількох підстав:
1) Підбиття підсумків нашої роботи у виборчій кампанії минулого року та деякий аналіз реальної ситуації в наших організаціях з часу проведення останнього з’їзду;
2) Визначення наших завдань і пріоритетів на новому етапі;
3) Визначення позиції Народного Руху України щодо питання, в якій якості ми братимемо участь у виборах 2006 року.

Виборча кампанія 2004 року з одного боку стала тріумфом патріотично-демократичних сил, які, об’єднавшись під одним помаранчевим стягом, змогли побороти владу, яка не користувалася довірою більшості українських громадян.
З іншого боку за своїм драматизмом і подекуди відвертим цинізмом ця виборча кампанія перевершила всі наші очікування.
Хід виборчої кампанії і її результат підтвердили тезу про те, що вибори 2004 року стали подією на рівні із здобуттям Україною незалежності і прийняттям Конституції України.
На попередньому з’їзді Народного Руху України ми поставили перед собою завдання забезпечити перемогу нашого кандидата на виборах Президента України В.Ющенка. Разом з нашими виборцями і партерами по Коаліції „Сила народу” ми з честю витримали цей непростий іспит.
В той же час умови, в яких нам доводилося проводити виборчу кампанію, вразили масштабом цинізму, фальсифікацій результатів виборів і застосування з боку опонентів злочинних методів для досягнення своєї мети. Переконаний, що такий вислів, як „фальсифікація виборів” для нас перестане існувати як явище, а інформацію про методи фальсифікацій виборів наші нащадки зможуть прочитати тільки в підручниках з історії.

Якщо говорити про місце Народного Руху України під час виборчої кампанії, то одразу потрібно зазначити, що більше 40 тисяч наших членів були активними учасниками виборчої кампанії в якості довірених осіб, членів ТВК, ДВК, спостерігачів, збирачів підписів, агітаторів.
Безумовно, досвід, отриманий під час цієї виборчої кампанії є надзвичайно важливим і ми його повинні вповні використати готуючись до 2006 року. В той же час, той факт, що потенціал партії не був використаний на 100%, непокоїть.
Сьогодні ми повинні говорити не тільки про здобутки, керуючись принципом „переможців не судять”, але й детально проаналізувати наші слабкі місця. Неприйнятною є ситуація, коли керівники наших партійних осередків не залучали до активної роботи членів Руху і наших прихильників, але ще більш непокоїть, коли рухівці свідомо не задіювалися до роботи в штабах їх керівництвом, тобто нашими партнерами по Коаліції „Сила народу”. Наші партійні організації в Донецькій, Луганській, Харківській, Черкаській слабо були задіяні у виборчій кампанії, хоча відповідальність, у першу чергу, лежить на Головах наших крайових організацій.
У цій виборчій кампанії „територією особливої уваги” для Народного Руху України стали Івано-Франківська, Львівська, Рівненська і Тернопільська області, оскільки Координатором виборчої кампанії в цьому регіоні був призначений Голова Народного Руху України, а в двох областях – Львівській і Тернопільській – рухівці очолювали обласні штаби. У трьох областях – Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській результат за нашого кандидата був найвищий, а в 2 турі і преголосуванні 2-го туру Ющенко набрав більше 90% голосів виборців. Безперечно, ми враховуємо, що ці області традиційно голосують за патріотично-демократичні сили, але не можна забувати, що саме вони мали стати регіоном, який повинен перекрити східні області. Результат у 80% за Віктора Ющенка в цих областях вважався б провалом.
Окремо в ряді областей, де Координатором був Голова Народного Руху, стоїть Рівненська область. Зверніть увагу на так цифру: у другому турі за кандидата від влади у Рівненській області проголосувало більше, ніж скажімо у Київській, я вже не кажу про розрив з однаковою за потенціалом Волинською областю і взагалі не порівнюю з сусідньою Тернопільською. Причини криються, в першу чергу в тому, що потенціал партій-партнерів по Коаліції „Сила народу” не використовувався на належному рівні, а керівництво районних штабів формувалося виключно за партійним принципом. На цьому впродовж виборчої кампанії наголошувалося неодноразово, але Рівненська область тут була не єдиною.
Необхідно також наголосити і на прикрих епізодах, коли в окремих штабах нашими партнерами загальні ресурси використовувалися не у цілях виборчої кампанії, а для забезпечення вузькопартійних інтересів і для розбудови своїх партійних осередків. Такі дії відбивалися не тільки на результаті виборів, але й на довірі між партнерами по Коаліції „Сила народу”.

Враховуючи наближення виборів 2006 року, окремо хочеться зупинитися на участі наших активістів у роботі ТВК і ДВК, адже це є показник нашого потенціалу і спроможності покрити виборчі комісії на майбутніх виборах.
За нашими даними у 225 ТВК працювало 122 члени НРУ. В той же час, якщо скажімо в Чернігівській, Миколаївській, Дніпропетровській чи Полтавській областях Рух мав в середньому понад одного члена в ТВК, то у Сумській, Луганській і Черкаській – жодного.
При цьому ми враховуємо і той прикрий фактор, що більшість наших організацій не мали достовірної інформації про точну кількість рухівців у виборчих комісіях.
В той же час, хочеться відмітити достатньо високі показники представлення рухівців у виборчих комісіях у Чернігівській і Кіровоградській областях, де показники складали в середньому 3 рухівці на 4 комісії.
Загалом, підводячи підсумки нашої спільної роботи у виборчій кампанії, вважаю роботу більшості обласних та районних організацій НРУ задовільною.
Однак хочу акцентувати увагу ще на одному із найважливіших напрямів партійної роботи – пропагандистській та агітаційній роботі. Саме період виборчої кампанії ми мали використати для її активізації. Звертаю Вашу увагу на те, що це питання ми розглядали на кількох засіданнях Політради та Центрального проводу, але до його повного розв’язання ще далеко.
У зв’язку з цим, підкреслюю, що позиція: “до наступних виборів 2006 ще більше року і ми можемо все легко надолужити” є неприйнятною. Вже цього року є гіпотетична можливість (за певних умов) проведення виборів до як до Верховної Ради України, так і до місцевих рад, а, отже, часу на “розхолодження” немає!
Окремо слід вказати на наші певні недоліки у роботі з цільовими групами виборців (молоддю, військовослужбовцями, вчителями, пенсіонерами).
Практично жодна організація, проводячи кампанію, не спиралась на окремі цільові групи. Хоча досвід Львівської обласної організації, яка сповна використала серпневі наради освітян і встановила добрі стосунки із середовищем учителів, вважаю, може бути використаний іншими крайовими організаціями.
Відзначу, як позитив, поширення нашої агітаційної та роз’яснювальної роботи з військовослужбовцями, членами їхніх сімей та військовими пенсіонерами.

Що ж до розбудови Народного Руху за час від минулого з’їзду, то тут звичайно ж потрібно враховувати особливості роботи Народного Руху в умовах активної виборчої кампанії.
Незважаючи на це, необхідно відзначити, що за минулий рік кількість членів НРУ зросла на 15% і станом на 1 січня 2005 року склала 41 тисячу 590 рухівців.
В той же час не може не турбувати ситуація в Закарпатській області, де за минулий рік кількість рухівців не те що збільшилася, а навіть зменшилася на 7%.
Збільшення реальних членів партії є важливим фактором, адже саме з них ми повинні черпати ресурс для формування списків кандидатів у депутати різного рівня, активістів у виборчій кампанії, саме члени Руху повинні стати нашою опорою у виборчих комісіях.

Аналізуючи загалом виборчу кампанію 2004 року, ні в кого не викликає сумнівів, що її апогеєм стала „Помаранчева революція”.
Подія, яка, без сумніву, не залишила байдужим жодного українця, сколихнула весь світ. Як влучно висловився один з європейських політиків, в ті дні „в Києві билося серце Європи” і в українцях ми побачили „приємне європейське обличчя”.
Всі ви стали творцями історії нової України, яка для свого розвитку обрала принципи демократії, свободи слова і сили закону. Ці дні вже вписані золотими літерами в новітню історію України і, переконаний, вони стали знаковими для всього українського народу. Ми ствердно можемо сказати, що в Україні проживає вже не населення, тут сформований повноцінний народ європейського типу. Сформувалась українська політична партія, за що виступав НРУ.
Події мирної помаранчевої революції довели, що в Україні сформовано громадянське суспільство, яке не терпітиме знущання над собою і над своїм вибором. Всі дії влади будуть під особливим громадським контролем і цей позитивний факт потрібно добре засвоїти новій владі, яка на даний час користується великою довірою українського народу.

Результатом „Помаранчевої революції” стало покращення міжнародного іміджу України і не тільки політичного, але й інвестиційного. Цю позитивну ситуацію ми повинні використати як для реалізації наших зовнішньополітичних пріоритетів на європейську і євроатлантичну інтеграцію, так і для широкого залучення інвестицій в українську економіку.
Наші іноземні партнери чекають від нас не заяв і декларацій, а конкретних кроків. Ми повинні перетворити декларативну риторику у кропітку роботу і, в першу чергу, на наближення рівня життя наших громадян до європейських стандартів.
Безперечно, дуже уважно потрібно поставитися до міжнародних угод, які колишня влада підписувала, керуючись не національними інтересами, а бажанням одержати політичну підтримку. Не відступаючи від взятих на себе зобов’язань, ми повинні піддати глибокому правовому і економічному аналізу договори, зокрема щодо створення єеп і газотранспортного консорціуму.

В той же час розбудова нашої країни і виконання передвиборної програми нашого Президента буде справою не з легких, враховуючи спадок, який залишила по собі колишня влада.
Непрозора і злочинна приватизація, нерозкриті резонансні вбивства, втому числі Лідера НРУ В.Чорновола, корупція, що охопила весь державницький апарат – це ті пухлини, які доведеться лікувати новій владі, і якщо буде потрібно - навіть хірургічним втручанням.
Популістські кроки попередньої влади для підняття свого рейтингу, особливо що стосується доплат до пенсій, може боляче відбитися на виконанні цьогорічного бюджету.
Ми повинні бути свідомі того, що втілення в життя очікувань мільйонів українців можливе тільки у випадку повної відмови від старих методів управління. Керувати державою не можна в ручному режимі, лобіюючи інтереси певних бізнесгруп. Ми повинні покласти край і відмовитися від такого ганебного явища, як „телефонне право”.
Окремо хотів би зупинитися на питанні щодо перегляду рішень про приватизацію деяких стратегічних об’єктів, які неабияк впливають на національну економічну безпеку. Ми повинні чітко зрозуміти, що ніякої реприватизації нова влада робити не буде. Наші партнери і потенційні інвестори повинні бути впевнені в захисті своєї власності на території України з боку держави.
На цьому етапі мова йде про перегляд рішень, згідно з якими відбувалася незаконна приватизацію, що здійснювалася за заниженою вартістю, шляхом непрозорих схем та встановленням дискримінаційних умов щодо інших інвесторів, які пропонували значно вищі кошти за об’єкти приватизації. Але перегляд рішень про приватизацію має відбуватися у чіткому правовому полі. Якщо те чи інше підприємство було приватизовано з порушенням чинного законодавства і це буде доведено в суді, то такий об’єкт повинен бути повернутий в державну власність. В той же час, це явище не повинно стати масовим, адже „судова тяганина” може негативно відбитися на нормальній роботі підприємств.

Заслуговує на увагу, безумовно, питання щодо формування нової влади. Переконаний, що це питання цікавить усіх, без виключень, рухівців.
Всі партнери по коаліції „Сила народу” мають серед свого активу достойних кандидатів на заміщення керівних посад. Впевнений, що саме порядні, активні і професійні представники наших партій повинні стати основою для формування нової влади, необхідно дати можливість реалізувати свої здібності тим, хто боровся за здобуття незалежності України.
Нагадаю, що Президентом України В.Ющенком, Прем’єр-міністром України Ю.Тимошенко і Головою СПУ О.Морозом підписано лист, згідно з яким БЮТ і СПУ претендують на заміщення відповідно четвертої і шостої частин посад по всій вертикалі виконавчої влади.
Що ж до партій, які входять до Блоку „Наша Україна”, то я переконаний, що відштовхуватися необхідно від Угоди про утворення виборчого блоку В.Ющенка „Наша Україна”, яка була підписана на початку 2002 року. Цією Угодою було визначено пропорційне представництво кандидатів у виборчому списку. Вважаю, що саме цей пропорційний принцип повинен лягти в основу під час переговорів між партіями-засновницями „Нашої України”.
Народним Рухом ініційовано відповідний документ, який сподіваємося, буде підтриманий всіма партнерами по блоку „Наша Україна”.
В той же час, категорично не сприймається ситуація, коли щодо рухівців продовжується практика фактичної заборони на професії і здійснюється тиск. Ми добре знаємо, що таке заборона на професії за політичні переконання. Прихильники патріотично-демократичних сил були жертвами колишньої влади, якій не потрібні були професіонали, а цікавили тільки “слухняні. Переконаний, новій владі потрібні, в першу чергу, професіонали.
Процес формування нової влади не може здійснюватися за принципом „кнута і пряника”, це повинен бути прозорий процес з дотриманням досягнутих домовленостей і повагою до всіх політичних сил Коаліції „Сила народу”.

Сьогодні ми знаходимося на порозі надзвичайно важливих змін в українському політикумі. Вибори 2006 року мають структурувати політичну систему в нашій державі.
Всі Ви добре обізнані в тому, що йде жвава дискусія щодо утворення єдиної партії на базі „Нашої України” і впевнений, Ви неодноразово були учасниками цих дискусій.
Народний Рух України ніколи не стояв обабіч політичних процесів, що відбувалися в Україні, переконаний, що і цього разу ми будемо активні в цьому процесі і займемо позицію, яка відповідатиме нашим переконанням, нашим програмним цілям та інтересам українського народу.
В обласних організаціях Народного Руху пройшли дискусії щодо даного питання і за результатами обговорень прийняті рішення. Більшість обласних організацій вважають, що на виборах 2006 року Рух повинен виступити в широкій коаліції патріотично-демократичних сил задля забезпечення остаточної перемоги на парламентських виборах і виборах до місцевих рад.
         Незважаючи на це, Рух був і залишається прихильником об’єднавчих процесів, які спрямовані на структуризацію партійної системи в Україні. На з’їзді Руху в травні 2003 року, коли мені було довірено очолити Народний Рух, я виступив з закликом об’єднання усіх патріотично-демократичних сил, згадайте головне гасло, яке лунало, - „Потяг за маршрутом Україна-єдність вирушає...”
Від жодного слова сказаного тоді я не відмовляюся і не відмовлюся, але для об’єднання повинна бути політична воля всіх сил, що працювали задля перемоги нашого народного Президента В.Ющенка, а також воля головного органу Народного Руху – з’їзду, який має виключні повноваження вирішувати це питання. Рух завжди виступав за об’єднання патріотично-демократичних сил, але не ми зняли з порядку денного питання щодо об’єднання рухів і не ми присвоювали собі бренди, які належать усім партнерам.
За наявності політичної волі, впевнений, що Рух очолить процес об’єднання демократичних сил, як зробив це в кінці 80-х на початку 90-х років і продовжив цей процес, ставши одним з ініціаторів створення Блоку В.Ющенка „Наша Україна” у 2002 році, і я першим виконуватиму таке рішення з’їзду.
Дорогі рухівці! Сьогодні ми повинні детально обговорити це важливе питання і прийняти виважене рішення. Але я застерігаю, рішення повинен приймати кожен за власним переконанням, без тиску, без „кнутів” і без „пряників”. Ми не допустимо, щоб на рухівців продовжувався тиск, в тому числі в питанні створення єдиної партії.
Нам потрібно чесно подивитися один одному в очі, проаналізувати місце Народного Руху в політичній системі нашої держави і згадати історію створення Народного Руху, як правоцентристської партії.
Народний Рух не є штучно утвореною партією під одного політика, він був утворений на запит суспільства, яке потребувало змін. Саме тому кожен рухівець має власну незалежну позицію і я гордий тим, що в Народному Русі справжні патріоти, для яких Україна понад усе, а я маю високу довіру від Вас очолювати цю легендарну політичну силу.
Вірю, що на сьогоднішньому з’їзді будуть прийняті рішення, які відповідатимуть інтересам нашого народу, наших виборців, інтересам України.

                       Рух ніколи не опиниться на узбіччі, бо він є Народним!

                                               Слава кожному рухівцю!
                                             Слава українському народу!
                                                       Слава Україні!