Пане Олеже, чи не вважаєте Ви, що якщо ВО "Свобода" не пройде до парламенту, тобто не подолає 3%-й бар'єр, то вона забере ці голоси у національно-демократичних сил, тобто "Нашої України" і БЮТ, на користь Партії регіонів?

Теза, що одні політичні партії забирають голоси у інших є яскравим свідченням застосування маніпулятивних технологій, а зокрема й проти ВО "Свобода", під час виборів 2006 р. Сьогоднішнє активне використання цієї тези вказує, що ті ж технології будуть застосовуватися і на цьогорічних дострокових виборах. Якщо вони, звичайно ж, відбудуться. При цьому маніпулятори не згадують, що згідно з українським законодавством, голоси тих партій, які не проходять 3%-й бар'єр, так само як і голоси проти всіх та зіпсуті бюлетені, додаються і віддаються не одному переможцеві, а розподіляються рівномірно між ними всіма.

Перш за все, давайте правильно розставимо акценти про те, хто в кого забирає голоси. І ліберальна "Наша Україна", і лівацька БЮТ прийшли на Західну Україну набагато пізніше - коли тут вже існували націоналістичні й демократичні партії, що змагалися між собою. Тут, а зокрема в Галичині, виборці традиційно і стійко сповідують націоналістичний світогляд. Ану ж нагадайте собі, які партії домінували на Прикарпатті у 90-х роках? Рух і КУН! Вже зовсім інше питання, що за нашими дослідженнями сьогодні в Івано-Франківську вся т. зв. "Правиця" разом з Рухом має 1.2%, а КУН - всього 0.1%. Їх практично поглинули "Наша Україна" та БЮТ. Ми ж маємо свої 8-10% і не те що не збираємося їх віддавати, але й повернемо собі тут, в бандерівському краї, ті українські голоси, які обманом захопили "Наша Україна" та БЮТ і якими вони й надалі хочуть спекулювати та маніпулювати в інтересах вузьких груп олігархів-неукраїнців.   

Ми сьогодні опонуємо і БЮТу, і Нашій Україні. Тому що вони два роки тому отримали всю повноту влади і не зуміли нею правильно скористатися, не зуміли змінити систему влади в Україні і вести національну кадрову політику на основі люстрації. Зараз поширюється ще одна не менш цікава теза: мовляв "Свобода" хороша,  в неї все добре, у неї і список чистий, у неї і програма добра, але ви за неї не голосуйте. Голосуйте краще за БЮТ і "Нашу Україну", бо "Свобода" непрохідна. Тобто за українців не голосуйте, а за Федьдмана, за Бродського, за Порошенка, за Червоненка, за Третьякова, за Баграєва, за Васадзе, за Гунського, за Бєню Каламойського голосуйте - вони вам Україну збудують…

Ну й що. Спочатку оголосили, а потім змирилися. Бо це був вибір австрійського народу і Австрію з Європи не викреслиш! ВО "Свобода" входить в Об'єднання європейських націоналістів. Ми ніколи не чули від наших колег європейських націоналістів з Австрії, Франції, з Чехії чи з Британії про те, що вони відрікаються від поняття націоналізм. Зрештою, хіба суть в назві? Змістом націоналізму є любов і захист рідного. Любов до своєї землі, до своєї матері, і готовність їх захищати. А як можна відректися любові до своєї матері і від обов'язку її захищати?

Натомість поняття українського шовінізму не існує. Я не знаю серйозних політиків, які би декларували його гасла, бо шовінізм - це бажання чужого. Українці ж хочуть своє зберегти! Зокрема ми, українські націоналісти, хочемо, щоби ми були господарями на своїй землі і ми не прагнемо чогось чужого.

А до чого тут Корчинський, якого я, до речі, не відношу до серйозних політиків. Задовго до нього, ще на поч. ХХ ст., Микола Міхновський проголосив ідею об'єднання всіх українських етнічних земель в одну Українську державу. Ще тоді він говорив про одну, єдину і нероздільну Україну - від Сяну й по Кавказ. А бандерівська ОУН і до сьогодні  у своїй програмі має тезу про "Велику Соборну Україну". Отож, ведучи мову про ці землі, ми говоримо не про чужі території, а про споконвічну посілість Української нації. Ви підіть і скажіть переселенцям з Надсяння чи Лемківщини, яких, до речі, є багатенько на Франківщині, що гвалтовно забрані у них землі - не їхні!

Ну, от чому ми звикли благородним цілям навішувати ярлики?! Чому Україна не може прагнути до домінування у Східній Європі?! Кожна держава хоче бути впливовою у світі, а от Україні - зась! І до чого тут панславізм?

Так, звісно, Кремль віддавна пропагує таку теорію для власної користі. Бо завдяки їй хоче обгрунтувати іншу асиміляційну тезу - "трьох братніх народов - русскіх, білорусів і українців". Але ж слов'яни - це так само і поляки, чехи, словаки… Це також  представники й інших національностей, які живуть в Європі. То що, може й з ними слід об'єднуватися, коли налагодимо тісніші стосунки?

Вороже до цього ставлюся. Я категоричний противник будь-якого сепаратизму, зокрема галицького. Оці розумники - представники "галичької інтелігенчії" - уже протягом української історії доволі наробили біди саме такою непринциповою й угодовською позицією. Сьогодні, в час розбудови основ власної національної держави, вони повинні заховати свої погляди подалі від людського ока.

Україна повинна бути унітарною державою і без будь-яких автономій. Ми категоричні  противники того, щоби існувала Кримська автономія - мусить бути додаткова 26 область. Ми Крим вже фактично психологічно втратили тоді, коли українська влада дозволила, щоби туди приїхали 5 тисяч "казаков русскіх", які збудували там пам'ятник Катерині ІІ, яка знищила історію України, яка знищила українське козацтво.

Або - враження від недавньої поїздки в Закарпаття. Ви можете мені пояснити, чому фракція "Нашої України" в повному складі виступила з ініціативою надати т. зв. "русинам" статус національності? Тому, коли Ви говорите про забрані від когось голоси, то я відповідаю - так, я хочу забрати голоси у тих паскудників-"нашоукраїнців", які проголосували у Закарпатській обласній раді за надання русинам статусу національності! Бо вони руйнують основи української соборності. Це завершиться тим, що "русини", отримавши статус національності, підуть на другий крок і будуть вже вимагати автономії - такої як Кримська. А третій крок - захочуть відділятися і приєднуватися до мадярів, до чехів, до румунів.

Ні, це основа нашої ідеології. Тарас Шевченко дав чітке визначення нації - це кровно-духовна спільнота мертвих, живих і ненароджених, тих, хто в Україні і поза Україною… Українці, які мешкають в Україні - це є українська етнічна нація. Ми взагалі вважаємо, що на постколоніальному етапі розвитку для України поняття політичної нації є шкідливим. Бо коли ще не укріплені національні основи, інші нації своїм впливом можуть їх розмити. А зокрема й російська нація - вчорашній колонізатор.

Однак ми визнаємо, що українці, як сильна нація, невдовзі зможуть безпроблемно асимілювати інших. Таке трактування політичної нації ми визнаємо - коли представники інших націй, що проживають в нашій державі, приймають українську мову, культуру, традицію, звичаї, наше славне минуле й зливаються з нами. Але ми не визнаємо механічного конгломерату представників інших націй - німців, жидів, поляків, москалів, гагаузів, білорусів, узбеків, татарів, чеченців - які, не прийнявши наших культурно-духовних основ, хочуть на нашій землі мати рівні з нами права.

Ми, українці, є дуже гостинною нацією. Як до нас приходять гості, ми подаємо до столу найкращі страви, якщо вони захочуть переночувати, ми їм постелимо на своєму ліжку, хоча самі можемо спати на землі. Але коли той гість приїжджає і не просто з'їсть вечерю, яку я йому запропоную, але ще й  насвинячить у кухні, обгадить там все, обплює, а потім не просто залізе у моє ліжко, а ще й до жінки почне чіплятися, а ранком встане і скаже "Мнє здєсь нравітся, я тут буду жіть", то я не хочу такого гостя  і ніхто таких гостей не хоче.

Тому інша справа - взаємостосунки між націями. Вважаю, що в Україні треба ухвалити два закони: "Про національні меншини" й "Про титульну націю" і строго їх виконувати.

Очевидно, що на максимальну підтримку ми розраховуємо саме в Західній Україні. Якщо би нас підтримали всього лиш 15 % виборців трьох західних областей - Львів, Тернопіль та Івано-Франківськ - то наша присутність у Верховній Раді гарантована.  Сьогоднішні рейтинги "Свободи" дозволяють мені це стверджувати достатньо обгрунтовано і впевнено.

В той же час ми вважаємо, що приблизно рівномірно отримаємо свої голоси на всій території України. Ми розраховуємо на підтримку мешканців, власне українців, Східної і Південної України. Адже помаранчева влада за два роки правління Ющенка палець об палець не вдарила, щоби допомогти саме українцям. Ми там отримаємо свої голоси, але усвідомлюємо, що їх доволі складно буде зберегти в останню ніч.

Можливо, це некоректно з мого боку. Я не даю оцінки колегам-політикам, які б вони не були. Я можу лишень оцінювати їхні вчинки.

Добре

Мороз зараз просто красень. Його перебування на посаді - це тільки результат його афер та інтриг. Він по життю таки!

Просто не розумію помаранчевих і Ющенка, які співпрацювали з Морозом. Я в свій час криком кричав - не можна Мороза брати собі в союзники, аргументуючи хоча б тим, що у Мороза на столі дотепер стоїть погруддя Леніна!

Аж таких поганих слів я при жінках не вживаю.

У Тимошенко в однаковій мірі є вчинки правильні і неправильні. Її боротьба з урядом Єханурова проти засилля "РосУкрЕнерго" в Україні - дуже правильна позиція. Але те що вона зі своєю фракцією не підтримує більшість українських позицій у парламенті - зокрема питання визнання ОУН-УПА - це неправильно. Найбільша її помилка - це те, що вона пішла на домовленості з Януковичем і в січні проголосувала за Закон "Про кабінет міністрів", тим самим забравши всі повноваження від Президента Ющенка і передавши їх Януковичу.

Ворог, звичайно. Ідеологічний ворог.

Такий самий ворог. Хоча, на перший погляд, навіть більш небезпечний. Але насправді - це така собі мильна бульбашка, яка дуже швидко лопне. Хоча антиукраїнсько-налаштовані елементи її активно підтримують.

Коньюктурний дипломат в політиці, що на догоду своїм забаганкам підпорядкував та звів нанівець колись поважну партію Рух.

Не можу про себе говорити.

Своїми ідеологами вважаю перш за все ідеологів українського націоналізму, яким вже у юнацькому віці захоплювався, перечитував і це формувало мої позиції та погляди - Дмитро Донцов, Юрій Липа, Микола Міхновський. Хоча найбільшим ідеологом, і не тільки своїм, а й усієї Української нації, я вважаю Шевченка. Я би рекомендував всім політикам, а особливо державним службовцям, тримати у себе на столі дві книжки - "Кобзар" і Біблію. І періодично їх перечитувати.

Раніше любив читати фантастику та пригодницькі романи. Зараз, на жаль, настільки обмежений у часі, що практично вільної хвильки не маю. Наразі обходжуся виключно пресою, Інтернетом і професійною літературою - такою, як мені потрібна для діяльності політика.