Поняття український націоналізм  не має однозначного тлумачення. Для когось це своєрідна українська шовіністична теорія, а для когось невід'ємна частина національної свідомості. Що все-таки слід розуміти під українським націоналізмом нам погодився розповісти голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок.

В ситуації, яка складається на українському партійно-політичному полі, Всеукраїнське об'єднання "Свобода" в скорому часі може залишитися чи не останнім ідеологічним могіканом. Якщо, звичайно, витримає динаміку і дію тенденції по штучному формуванню 2-3-партійної системи.

В українському політикумі всерйоз почали говорити про необхідність так званої «третьої сили». Власне, йдеться про альтернативу існуючій владі й опозиції, які впродовж епопеї під назвою «політична криза» так і не переконали суспільство, що вони змагаються за щасливе майбутнє України, а не за владу для себе. При цьому впадає в око, що про потребу «третьої сили» говорять політики різного ідеологічного калібру: від націоналіста, голови ОУН Миколи Плав’юка – до ліберала, лідера Народної партії Володимира Литвина.

30 червня виповнюється сто років з дня народження легендарного командира Української Повстанчої Армії, голови генерального секретаріату Української Головної Визвольної Ради, крайового провідника ОУН Романа Шухевича – „Чупринки”, „Лозовського”, „Тура”. Лише раз на сторіччя Господь дарує нації лідерів такого масштабу і такого державного розмаху. Переконаний соборник, вдумливий державник, безкомпромісовий революціонер, мужній воїн, обдарований організатор, кришталевий націоналіст, що все своє життя, без останку, присвятив справі визволення України – Роман Шухевич.

22 червня минає 66 років з часу, коли у смертельній війні зійшлися два тоталітарні режими - комуністичний Радянський Союз та фашистська Німеччина. Окрім багатомільйонних жертв, жахливих страждань та спаплюжених людських життів, Друга світова війна залишила нам у спадок багато таємниць. Однією з них є постать російського генерала Власова.

На шляху своєї історії кожен народ, кожне суспільство витворює певні світоглядові системи, ідеології та релігійні вчення. Та попри усю різноманітність цих систем, які проявляють особливості кожного народу (ментального, культурного чи соціального характеру), існують спільні для всіх механізми та етапи впровадження нових ідей у свідомість та буття великих груп людей (суспільств, народів).

Її називають співочим символом України, їй аплодують стоячи не лише на рідній землі, голос і пісню Ніни Матвієнко знають далеко за межами нашої країни. Попри світове визнання, винагороди та почесті, співачка дуже проста й доброзичлива в спілкуванні. Вона несе народні традиції не лише в маси, а й плекає їх удома. Приміром, діти в сім’ї Гончар – Матвієнко звертаються до своїх батьків по-старосвітському, тільки на «ви». Нашу розмову з Ніною Митрофанівною ми розпочали з огляду «БЦ» та її планів на літо.

Зібравшись на ІІ Всеукраїнський церковно-громадський форум «За Українську Помісну Православну Церкву» ми, представники єпископату, духовенства і мирян Української Православної Церкви Київського Патріархату, державні та громадські діячі, представники політичних партій, наукової і творчої інтелігенції, українського козацтва, жіночих, молодіжних та інших громадських об’єднань, професійних і творчих спілок, всього українського суспільства, звертаємося до Вас, як до Вселенського Патріарха і Предстоятеля Константинопольської Церкви-Матері, з проханням всебічно підтримувати становлення Української Помісної Православної Церкви.

Націоналізм упевнено крокує Європою. Саме такий висновок напрошується, коли глянути на сучасну політичну карту європейського континенту та проаналізувати стан так званого європейського націоналістичного руху. Та, щоб не бути голослівним, нижче подамо хроніку поступу націоналізму у сучасній Європі. Але спочатку кілька загальних зауважень.

Голова ВМГО "Національний Альянс", депутат Волинської обласної ради Ігор Гузь звернувся з депутатським запитом стосовно посмертного присвоєння звання "Почесний громадянин Волині"– колишньому голові Крайового Братства ветеранів ОУН-УПА імені Клима Савура, визначному діячу національно-визвольного руху Мелетію Семенюку. Текст запиту подаємо нижче. 

Впродовж 15 років незалежного існування Україна перебуває на етапі суспільної трансформації та побудови основ незалежної національної держави. Він непростий і сповнений тими колізіями становлення, які в більшій чи меншій мірі притаманні кожному суспільству, що переживали чи переживають аналогічний період історії. Так, на думку автора, перша пол. 90-х років ХХ ст. в історії України характеризувалася боротьбою авторитарної та демократичної тенденцій державного розвитку.

Відкриття у Києві на основі матеріалів Товариства “Меморіал” імені Василя Стуса “Музею совєтської окупації” не можна вважати якоюсь “визначною” подією. Аналогічні заклади вже давно функціонують у багатьох містах України, зокрема там, де є історичні чи краєзнавчі музеї. На жаль, чи на щастя, але довгі роки панування комуністичного режиму на українських землях дали можливість зберегти для наступних поколінь безліч експонатів, свідчень людей, інших документів, які розповідають про злочини окупаційної радянської влади.

Щойно вийшла друком „нова” книга Василя Кука „Колгоспне рабство”. Чому я взяв слово „нова” в лапки? Тому, що книга, нещодавно видана Центром досліджень визвольного руху, написана командиром УПА Василем Куком „Ковалем”, „Лемішем” в підпільних умовах ще взимку 1951-1952 рр. І до останнього часу ця праця була невідома не лише ширшому загалу, але й дослідникам історії ОУН-УПА, оскільки перебувала в архівах спецслужб до 2006 року, коли і була видана автору.

У цивілізованому суспільстві держава, потребуючи допомоги громадян, звертається до них, проголошуючи конкурс проектів. Таким чином громадські організації, які стають переможцями, згодом виконують соціальне замовлення держави. Багато хто скаже, що те ж саме відбувається і в Україні. А дехто запитає: «В чому різниця?» Різниця є, і суттєва. Наші державні мужі, що очолюють молодіжний департамент і саме Міністерство у справах молоді, сім'ї та спорту навчилися проводити «відкритий» конкурс проектів, але чи навчилися вони так відкрито і відповідально до нього ставитися. Адже в інших країнах розглядаючи проекти, подані на конкурс, дивляться наскільки професійно громадська організація спроможна виконати соціальне замовлення і скільки років вона працює в цьому напрямку.

Дискусій навколо очевидних цінностей (а націоналізм як ідеологія перший серед таких) не провадять. Ними попросту живуть. Позаяк більшість суспільства не живе, а животіє у постколоніяльному мисленні, то доводиться для дезорієнтованих у часі і просторі ще раз зауважити на потребі повітря. З огляду на це Львів та львівська область цього потребує якнайменше. Бо на останніх виборах до місцевих органів влади націоналістам, себто "Свободі" віддано у міській раді 9 депутатських мандатів, в обласній - 10. Хоч-не-хоч перший партійний ідеологічний результат і третій  після політичних сил, що не мають нічого спільного ні з ідеологічним, ні з політично-партійним у европейському значенні цього слова структуруванням суспільства.

«Заява трьох», а саме домовленість між Президентом Віктором Ющенком, Прем’єр-міністром Віктором Януковичем та головою Верховної Ради п’ятого скликання Олександром Морозом про те, що дострокові парламентські вибори відбудуться у вересні остаточно зафіксувала нову політичну реальність: незабаром вже новий склад парламенту даватиме відповіді на складні внутрішньо- та зовнішньополітичні виклики, які стоять перед Українською державою.

Свабода, як і ўсякі Божы цуд, прыходзіць неспадзявана. Свабода дае напоўніцу ўдыхнуць слодыч паветра, якое дагэтуль проста ня мела паху. І тая ж свабода абавязкова пакідае па сабе гаркавы прысмак. Пасьля амаль двух гадоў абмежаваньня волі ўсьведамленьне, што заўтра ў Менск, адчуваньне пашпарта ў кішэні й шквал тэлефанаваньняў на мабільны, які нарэшце працуе, — уражаньні галавакружныя. Але разумееш: на «вялікай зямлі» чакае ўсё тое ж абмежаваньне волі, хіба што павялічанае ў маштабах, усё тое ж прыніжэньне, усё той жа рэжым.

Конституційна криза, на жаль, не дає можливості у повній мірі сконцентруватися на подіях, що відбуваються у сусідніх європейських державах та мають, якщо не пряме, то опосередковане значення для політичних процесів, які відбуваються в Україні. У цьому зв’язку знаковими є результати цьогорічних місцевих виборів у Великій Британії. Вперше за останні півстоліття на них перемогли шотландські націоналісти, які у своїй передвиборній програмі обіцяли до 2010 року провести референдум щодо відокремлення Шотландії від Великої Британії та проголошення її незалежною державою з подальшим вступом до Європейського Союзу.

Партноменклатура українських демоліберальних партій вчергове постає перед дилемою “журавля і синиці”. В якості ‘журавля” виступає українська національна ідея, традиційні суспільні цінності і держава, а “синиці” – вигідне місце у прохідній частині виборчих списків олігархічних партій чи мегаблоків.

„Лаша Тумбай!” – „Справді, повна лажа!” – могли б після фіналу цьогорічного пісенного конкурсу „Євробачення”, що його приймало фінське місто Гельсінкі, сказати музичні критики. Нинішній конкурс якнайяскравіше проілюстрував кризу сучасної естради, кризу музичних „смаків”, а також колосальну деградацію європейської суспільної моралі.

Що насправді відбувається в Естонії? Це питання задає собі кожен, хто не звик довіряти російським засобам масової інформації, які останнім часом розв’язали справжню інформаційну війну проти суверенної Естонської держави. Справді, якщо вірити російським та деяким вітчизняним телеканалам, то складається враження, що уряд Естонії, ухваливши рішення про перенесення з центру Талліна в інше місце пам’ятника радянському солдату, вдався майже до акту вандалізму.

Пане Олеже, запитання стосовно ситуації, що мала місце півроку тому на передачі Савіка Шустера "Свобода слова", коли були присутні гості з Росії та Латвії. "Поважайте свою мову, спілкуйтесь українською!", - скандували ви, категорично не погоджуючись з тим, що Порошенко, Гриценко та інші перейшли на російську. А як, на вашу думку, повинні були би розуміти вас гості з Латвії, які не володіють українською (а синхронного перекладу забезпечено не було)? 2) За яких умов ви спілкуватиметеся на території України російською ?

Мы, прадстаўнікі новага палітычнага пакалення беларусаў , поўныя цвёрдага жадання рашуча дзейнічаць для абароны суверэнітэту Беларусі, яе дэмакратызацыі і барацьбы за эканамічную самадастатковасць, заклікаем удзельнікаў грамадскіх групаў і супольнасцяў , усіх беларусаў , зацікаўленых у пераменах, да салідарнасці на падставе наступных палітычных прынцыпаў: Мы выступаем за рэальнае аб'яднанне высілкаў апазіцыйных сілаў не для "кансалідацыі" інтарэсаў і амбіцый лідэраў, а для перамогі над рэжымам А . Лукашэнкі , пры якім Беларусь асуджаная заставацца палітычна і эканамічна неразвітай.

День Матері! Благословенна будь, українська Жінко-Мамо! Терпляча і любляча. Мужня, нескорена, вічна... Ти сьогодні з надією офіруєш своє дитя Богові, Україні, Волі. Уклін Тобі і слава! Це день, коли вітають матерів, дарують квіти і усмішки, висловлюють свою шану, любов і повагу всі: і неповнолітні діти, й ті, що вже стали дорослими, можливо, вже й самі є батьками. У цей день згадують світлу пам'ять і тих матерів, що відійшли у вічність, але завжди живуть у серцях своїх дітей.

Історія цього свята така...

Вызваленьне з пад імперскага і савецкага ўплыву эўрапейскіх і постсавецкіх краінаў, узьняло пытані адраджэньня дзяржаўнасьці, сапраўднай гісторыі, вяртаньня нацыянальнай ідэі , а з гэтым і нацыяналізму. У большасьці дзяржаваў усходняй і цэнтральнай Эўропы існуе нацыяналізм, як уплывовы грамадскі рух, які часам памылкова атаесамляюць з ксэнафобіяй ці расізмам. У Беларусі, пасьля кароткай хвалі нацыянальнага адраджэньня і прысутнасьці нацыянальна скіраваных сілаў у вышэйшай палітыцы, у 1994 годзе да ўлады прыйшла прасавецкая рэакцыя на чале са сп. Лукашэнкам. Гэты прыход ствараў ілюзіі ў значнай частцы постсавецкага грамадства аб хуткім вяртаньні былой савецкай стабільнасьці і магутнасьці.