Софія Київська... Це велич древнього духу й історичної правди українців. Це символ єдності українського народу. Це уособлення могутності України. Вже настав час мислити саме категорією могутності нашої держави й багатсвом нашої культури, а не категорією волі. Бо волі прагнуть раби, а час нашого рабства минув у 91-ому році. Бо слово "Москва" досі асоціюється з чмось з Півночі, що нависає холодною тінню й від чого стає важко дихати. Бо ми гордимося тим, що "Україна - не Росія", що "немає більше західняків і східняків", неначе боїмося втратити те, що так важко здобували. Не втратимо. Вже ніколи.

Перші більш-менш рішучі кроки української офіційної влади на шляху до визнання Української Повстанської Армії викликали очікуваний спротив у представників лівих та проросійських політичних сил. Підконтрольні їм ЗМІ здійняли справжній інформаційний бум публікацій, головні тези яких повторювали традиційний для совпропу набір із "колабораціонізму і братовбивства". Неочікуваною виявилася реакція окремих єврейських організацій, що теж висловили своє обурення з приводу процесу реабілітації УПА. Неочікуваною хоча б тому, що не логічною, адже серед тих, хто в лавах повстанців проливав кров за волю України — сотні євреїв.

Церковний календар 2008 року Божого

Невеличкий експеримент: витягаю зі стосу старих газет програму телебачення, відкриваю на вівторкові й читаю назви. «Всі жінки — відьми», «Частини тіла–3», «Посланці царства смертних», «Диявол із Орлі», «Заткнися і пристрели мене», «Чарівливість зла», «Як подружитися із серійним вбивцею», «Будинок мертвих», «Мізки набакир», «Психоз» — загалом двадцять вісім подібних назв. Можливо, випадковість? Переглядаю програму на середу: двадцять чотири назви. На четвер — тридцять... Ми звикаємо до такого і на загал уже сприймаємо як норму.

 Ремікси бувають різні. Але якщо говорити про ремікси від справжніх чарівників звуку зі студії «Кофеїн», то цей майже гарантія того, що ми почуємо достатньо несподівану обробку оригіналу. У фонотеці «Кофеїнівців» є власні версії окремих композицій «Крихітки Цахес», «Фактично самих», «Сестер Тельнюк», Росави, а нещодавно вийшов цілий диск, який складається виключно з реміксів «Кофеїну» і виключно на пісні однієї платівки – пам’ятного спільного альбому «Тартака» і «Гуляйгорода». Диск «Тарак. Гуляйгород. Кофеїн» був практично готовий рік тому, але видавці, насамперед через вихід чергового номерного альбому «Тартака», затягували з його виходом. Єдиним виправданням може бути те, що варто було як слід призабути оригінальний диск дворічної давнини.

Сьогодні — 90 років проголошенню незалежності УНР і 89 — Актові злуки. «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу», — сказано в Четвертому Універсалі Центральної Ради, проголошеному 22 січня 1918 року на Свято–Софійській площі української столиці. Вільною державою УНР побула трохи більше тижня. Київ окупували російські більшовики (їх на день затримали українські студенти в бою під Крутами). Муравйовці розстріляли, за тогочасними свідченнями, кілька тисяч городян, серед них і Київського митрополита Володимира.

«Білорусь і Україна – зламали плани ворогів...»– це авторський проект члена Ради Молоді Білоруського Народного Фронту (МБНФ), керівника історичної комісії Молоді БНФ Вацлава Паспалітого. Проект присвячений 90-річчю проголошення незалежності БНР. Основна мета та ідея проекту – показати сумісну боротьбу уряду УНР і БНР проти більшовиків, поляків, показати економічні, культурні зв'язки між УНР і БНР. В авторський проект Вацлава Паспалітого входять три теми: «Батальйон БНР в обороні Києва» (в цій темі автор показує, як відбувалося формування війська БНР в Україні і як батальйон БНР обороняв Київ від більшовиків), «Зв'язок століть» (у цій темі Вацлав Паспалітий відображає співпрацю двох урядів), «Білорусь і Україна – зламали плани ворогів...» (тут автор підводить підсумок і показує кому ж Білорусь і Україна на початку 20 століття зламали підступні плани).

Президент України Віктор Ющенко у порядку законодавчої ініціативи надіслав на розгляд Верховної Ради проект Закону України «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України 20 – 90-х років XX століття» з проханням розглянути його як позачерговий та невідкладний.

Говорити про українську націю можна або зовсім коротко, або нескінченно довго – надто вже складне це питання, надто аморфне і все-ще не до кінця зрозуміле навіть тим, хто з таким захопленням любить про це розповідати. Причому незрозумілим є навіть не стільки те, що саме воно отаке – оця «українська нація», але навіть й те, що саме має бути віднесене до предмету такого розгляду?

Добре знаю з власного досвіду: коли назватися львів’янином десь східніше від Збруча, реакція буде досить передбачуваною - дехто перейде на українську, дехто назве «западенцем», а можливо й «бандерою». При цьому не задумуючись ані над етнічним походженням, ані над політичними симпатіями співрозмовника. Видається, що стереотип про націоналістичний український Львів настільки міцно утвердився в колективній пам’яті та історичній свідомості людей, що перетворився на незаперечну істину. Подиву гідним залишається також те, що ніхто особливо й не задумується над цим феноменом.

«Європейський суд повністю виправдав Васілія Кононова у його судовому позові проти Латвії». Ця дезінформація, поширена РІА "Новости" з посиланням на латвійську російськомовну газету, швидко поширилася інформаційним простором Росії, а далі і по українських сайтах. Хто ж такий Васілій Кононов і навіщо брешуть сусідські інформагенти?

Гомосексуалізм... Педерастія... Блакитна любов... Заборонений плід... Як гламурненько іноді виглядають хлопчики з нафарбованими нігтями і підведеними оченятами… Такі милі, такі ранимі... За що ж їм перепадає від грубих, неотесаних гетеро-мужланів? Повідомлення з одного з київських форумів для «блакитних»: «Нарешті! Ґей-парад в Києві! 28 серпня на центральній вулиці української столиці - Хрещатику, на відрізку від гол. виходу N1 з метро «Хрещатик» до підземного торгівельно-розважального комплексу «Метроград» відбудеться ґей-парад! Ґеї та лесбіянки з гаслами і веселковим прапором гордо йтимуть по цій вулиці. Передбачається, що буде дуже багато студентів і молоді. Піклуючись про безпеку ґеїв і лесбіянок, київський інформаційно-правозахисний центр для ґеїв і лесбіянок «Твой мир» найняв приватну охорону з агентства «A1»! Форевер!».

Медики розвинених країн б`ють на сполох. Молодь все більше часу проводить за комп`ютером, віддаючи перевагу віртуальному світу над реальним, у пресі раз по раз з`являються повідомлення про "смерть за монітором". Західні психіатри навіть придумали спеціальний термін "інтернет-залежність", проте більшість українських психологів про це небезпечне захворювання і не чули.

Останнім часом Президент України Віктор Ющенко підписав низку указів, що стосуються знакових подій вітчизняної історії. У будь-якій іншій «цивілізованій» країні подібні укази сприйнялися б належно, оскільки гідне пошанування минулого – це, не лише ознака високої політичної культури народу, а передусім засіб його національного самоствердження. В Україні усе не так. «Історичні» укази Ющенка фактично поділили суспільство навпіл.

Вибори до Держдуми Росії стали черговим перезавантаженням євразійсько-візантійської політичної матриці. Безсумнівна підтримка більшістю населення Росії авторитарного курсу Володимира Путіна наклалась на потужний адміністративний ресурс Кремля та фінанси олігархів-фаворитів. Конституційна більшість, здобута пропутінською партією "Єдина Росія", підсилюється багнетами показово-фрондерської "Справедливої Росії" та керованими "вічними опозиціонерами"-комуністами та ЛДПР, які в обмін на гарантоване потрапляння до парламенту, очевидно, стали "донорами" голосів для "Єдиної Росії" в проблемних регіонах.

Дуже багато є сороміцького, принизливого та недостойного у нашій перевернутій з ніг на голову українській дійсності. Не секрет, що більшості членів нашого суспільства бракує самоповаги та національної гідності. Одним із таких принизливих для українців явищ є виїзд українських жінок закордон, наполегливі пошуки іноземця у якості супутника життя, які супроводжуються мріями про благополучне і сите існування.

Смерть Габріеле Сандрі як привід «антиполіцейської» солідарності українських та італійських фанатів. На матчі «Динамо» — «Рома», що відбувся цього тижня на НСК «Олімпійський», вболівальники обох команд мали додаткові стимули підтримувати свої клуби гучніше, ніж зазвичай. Організатори чомусь розмістили фансектори суперників зовсім поруч, просто один над одним — тільки на різних ярусах. Тож «ультрас» «Динамо» й «Роми» впродовж усіх 90 хвилин намагалися переспівати одне одного.

Одним з перевірених ефективних засобів позбавити націю власного майбутнього є свідоме позбавлення її свого минулого. Наслідком національної амнезії стає національна анемія. Тож і вправляються зацікавлені структури в спробах подати українцям власну історію "як німець покаже". В даному випадку, проте, йдеться не про "німця". Кафедрою історії України історичного факультету Тернопільського Національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка видано «Курс лекцій з історії України» у 4 томах. Дане видання фактично фальсифікує українську історію і висвітлює її в кращих зразках радянської історичної науки.

Якщо проводити градацію між містами України для визначення трійки законодавців в освітній царині, то на першому місці опинився би Київ, а потім – Львів і Харків. Сьогодні столиця України є безсумнівним лідером у галузі освіти та науки, але і Львів живе яскравим і напруженим інтелектуальним життям, що зумовлює його значний вплив у всеукраїнському масштабі. Харків не настільки вербалізований в освітньому просторі України, проте є надзвичайно важливим центром, зокрема, у різноманітних технічних напрямках. Водночас я переконаний, що ми повинні серйозно ставитися до Львова і Харкова як ще двох українських столиць.

Нещодавно у селі Базар Народницького району, що на Житомирщині представники українських патріотичних організацій відзначили чергову річницю Другого зимового походу Армії УНР, зокрема було вшановано 359 повстанців, які у нерівному бою із 9-тою Кримською кавалерійською дивізією під командуванням більшовицького головоріза Григорія Котовського потрапили у полон, а згодом були розстріляні. Вшанування героїв Базару уже стало традицією. Правда, започаткована вона була на еміграції, де, із зрозумілих причин, українці мали більше можливостей для публічного відзначення цієї сумної дати.

Сьогодні ми називаємо Григорія Сковороду перворозумом України, видатним філософом, талановитим поетом, будителем нації, людиною українського бароко — і водночас нашим сучасником, провісником нинішньої незалежної України. І це справедливо. Водночас не менш справедливим і точним буде твердження, що Сковорода — по-європейськи освічений учений, постать світового рівня. Ще студентом Києво-Могилянської академії Григорій Сковорода слухав лекції в європейських університетах, спілкувався з відомими філософами свого часу.  В «Украинском вестнике» за 1817 рік Гесс де Кальве перераховує країни, де побував молодий допитливий українець: Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Прусія, Австрія, Німеччина, Італія, і додає: в Римі він оглянув «... тріумфальні ворота Траяна, обеліски на площі св. Петра, руїни Каральських бань».

Це напевно символічно, що ми зустрілися з лідером націоналістичної партії "Свобода" Олегом Тягнибоком саме у Львові. Західна Україна - досить невелика частина нашої держави, де збереглися всі культурні надбання України, традиції та мовне середовище. Потрапляючи до Львова із Дніпропетровська, відчувається різкий контраст - і це ні для кого давно не секрет. Чи є у західних регіонів шанс відродити Справжній Український Патріотизм, та куди прямує український політикум в цілому - про це власне і йшла мова у розмові з Тягнибоком у затишній львівській кав'ярні.

Чи згодні українські діячі кіно не екранізовувати біографію Мазепи, Калнишевського чи Грушевського, а шукати нормальні комерційні сценарії, як це роблять незалежні продюсери? За інформацією з відкритих джерел, цього року в Україні на кіновиробництво було виділено з Державного бюджету 49, 2 млн. гривень ($ 10 млн.). Хто і як «освоїв» ці кошти, жодні джерела не повідомляють. Між тим, у Росії, де на ці ж самі потреби з бюджету виділяється чи не в 20 разів більша сума, кіновиробники вже готові від державної підтримки відмовитися.

Короткою виявилась ера нової демократії в Росії. Так і не діставшись світлого майбутнього, народи Федерації одразу ж занурились у багнюку великоруської псевдодемократії. Втім, саме слово «демократія» майже втратило свій початковий зміст. Створення вертикалі влади завершилося втратою навіть тих демократичних атрибутів, які хоч вдавали участь народу в управлінні країною:

...було б цікаво спостерігати, в кого підніметься рука голосувати за Михайла Булгакова, який був мобілізований Центральною Радою, як лікар, але втік з діючої армії, під час відступу по Житомирському шляху в 1918 році, тобто ставши дезертиром, в той час як студентський курінь під Крутами дострілював останні кулі, таким чином показавши ставлення до Української Народної Республіки, держави, яка заклала фундамент українського державотворення в 20 столітті...