Коли Вам говорять "Слава Нації!" потрібно незадумуючись відповідати "Смерть ілюзіям!". Єдине, що не дозволяє здійснити в країні Національну Революцію - це засилля різного роду паразитарних пустопорожніх ідей. Ілюзії перетворюються в міфи, міфи в фарс, а фарс в анегдоти про росіян. В результаті замість зрушення національної свідомості ми отримуємо одвічну полеміку про "жидів і москалів" які б, по ідеї, мали стати відправною точкою, проте насправді являються фінішною стрічкою.

Національна ідея відразу була просякнута руйнівними токсичними випареннями ілюзій. Націонал-демократи - це не чергова ідеологічна гілка, не відхилення від націоналістичного курсу - це пряма дія цілого сонму легенд і міфів на свідомість патріотів. Отрута під назвою "демократія" проникла на здорове тіло націоналізму і почала процес розкладання. Так ми, свого часу, отримали ОУН(М) і ОУН(Б). Інєксована частина організму відмерла і впала в небуття, тоді як загартоване і здорове тіло дало пишні плоди і на сьогодні ми маємо цілий ряд націоналістичних організацій - які всі, як один - славлять Провідника Степана Бандеру, його ідеї і методи боротьби. Мельник змаргіналізувався і осів на поличках хронік. Для історії він помер, ілюзія знищила його роботу і пам'ять про нього самого.
Чорновіл наприкінці життя з сумом змушений був зізнатися, що нічого із запланованого виконати не вдалося. Ілюзія знищила бойовий Дух, а Рух без Духу позбавлений сенсу.

Демократія як могутній інструмент для створення шкідливих міфів виник кілька століть тому для того, щоб погасити розбурхані настрої суспільства. Революційний порив згнобленого євпропейського народу був погашений вогнегасником демагогічних теорій. Фактично замість одної мафії при владі опинилося декілька. Тому Кучма не був демократом, а влада Ющенка, Тимошенко, Януковича - демократична.

Ми плутаємо поняття "демократичних свобод" і "громадянських свобод".
Демократична свобода - це свобода вибирати сонму безголових(в кращому разі), а подекуди контрдержавних депутатів в численні селищні, міські, районні, обласні, верховні ради, для того щоб забезпечити їх своїми податками. Свобода слова, думки, совісті, дії - це не демократичні свободи, це свободи громадянські. Демократична ілюзія виконує дві дії - дозволяє забезпечити владою всіх охочих (фактично уникнути внутрішньодержавних війн за владу між різними династіямиродинними партіямикланами) та випускати пару з розбурханого натовпу методом мітингів і демонстрацій, які насправді не несуть ніяких наслідків. Ви можете дерти горло скільки захочете, проте якщо вдастеся до найменшої дії - відштовхнете провокатора, який здирає ваші плакати - вас доправлять в клітку або просто відлупцюють кийками. На цьому місці завершується як демократія (мінус), так і ілюзія (плюс). Тому той хто сидів спроможний здійснити Національну Революцію, а хто не сидів - все ще перебуває в полоні міфів.

Широковикористованою пропагандою, чи не найулюбленішою серед політиків, є ілюзія вільного демократичного вибору. Всі проблеми нашого обманутого виборця полягають в тому, що він не сам шукає серед списку в 150 політичних партій ту силу, яка б відповідала його ідеологічним переконанням та соціальним інтересам, а змушений вибирати серед того мінімального меню, яке йому надають кілька найбагатших та найбільших політичних груп. Найтрагічніше те, що такий стан речей українця цілком задовільняє, адже на підсвідомому рівні він знімає з себе відповідальність за обраний курс держави - за нього уже все вирішено. А по тому, як з вибоця, фактично, насильно видерли його голос, в хід пускається інше технологія, коли до електорату доноситься думка (причому так регулярно і інтенсивно, що людина сприймає її за свою власну) що народ сам винуватий у власному помилковому виборі, що на політичній палітрі є лише кілько чітко визначених фарб, врешті решт що виборець довічно приречений блукати в цих трьох політичних соснах. Вибратися з цієї павутини ілюзій допоможе лише чітке розуміння того, що людину лише використовують як сировину для побудови власного рейтингу.
Небилицями переповнена і культурна сфера, через що найбільше страждає система освіти, а отже наше молоде покоління, яке є мотором і рушійною силую будь-яких суспільних перетвореннь і здвигів. Натомість, ці юнаки і юначки, в "кращому" випадку, зіллються в однорідну сіру масу, в гіршому - стануть новими рупорами смертоносної пропаганди. Проте це вже територія держави і сфера її впливу, нас же передовсім цікавить власна свідомість і власна відповідальність.

Ілюзії породжують невпевненість і страх. Колосальний шанс для національного відрожєення 2004-го (а він був?) помножений на нуль до 2009-го. Напівкроки так-званих націонал-демократів (чи ще більш розбещеної форми - націонал-лібералів чи то аморфних "поміркованих націоналістів") в результаті лише дискредитували ідеали націоналізму серед і без того збитого з пантелику українського суспільства. Страх перед падінням власного рейтингу, несприйняттям "толерантного" Заходу, відторгненням азіатського Сходу - якраз і привело і до краху популярності, і до втрати геополітичних перспектив у всіх векторах зовнішної політики України.

Їнша форма панічного страху, яка переростає в маніакально-репресивний стан, виявляється серед первних вироджених гілок "українського" націоналізму, який, чомусь, черпає їдейну базу із зовсім неукраїнських джерел і рівняється далеко не на українську багатовікову героїчну історію і її представників. Люди, які закликають до сильної мононаціональної держави тут же виступають за створення багатонаціональної імперії. Люди, які борються за чистоту української нації тут же агітують своїх однодумців до насильницької асиміляції усього, що лише піддається асимілюванню. Люди, які сьогодні активно критикують політичні методи своїх ворогів, наголошуючі на їх безглуздості, завтра готові стати до керма, щоб реалізовувати ті самі цілі тими самими способами. Люди, які сьогодні найгучніше кричать "понаїхали тут", завтра збираються будувати цивілізаційні центри, які, як магніти, мають стягнути до столиці представників усіх національностей.

Ці люди уже, нажаль, втрачені для національного руху.
Ілюзія має багато форм, проте лише одне завдання - розкласти в зародку Національну Революцію на кілька субстанцій, які здатні будуть підтримувати лише власну життєдіяльність методом поборення своїх ідейно близьких побратимів.

Тому починати національне відродження потрібно, як і все, з початку, тобто із самого себе. Позбавити свою свідомість шкідливих ілюзій - найперше завдання українського націцоналіста. Тому коли вам кажуть "Слава Революції!", упевнено відповідайте "Смерть Ілюзіям!".

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*