КУПАЙЛО - прадавнє, величне, світоглядне свято наших Предків, одне із найдавніших щорічних дійств та найпоетичніших народних свят - день літнього сонцестояння, що припадає в нашій місцевості на 20-21 червня, коли приходить найкоротша Купальська ніч!

Це чарівна пора, коли рік - Коло ділиться навпіл, а Сонце дає найпотужнішу живильну енергію (Живу). Сонце знаходиться у своєму Куполі, найвищій точці, і Сонце Купається в священних Водах Землі-Матінки, народжуючи нове життя - Земля нагріта Сонцем народжує нові плоди.

В цей день наші Предки славили Бога земної радості, кохання і шлюбу - КУПАЙЛА. Чарівна вимріяна Квітка Щастя цвіте тільки в найкоротшу ніч з 20 на 21 червня, коли б'є Перун. І ні в яку іншу - така легенда. Лише на Купайла Бог Перун посеред ночі запалює на папороті квітку щастя. Ця вогненна квітка розквітає рівно опівночі, з тріскотом, наче грім з неба, вона спалахує, вмить виростає вгору і горить блакитним вогнем, але одразу і осипається. Добрі душі-духи навколо неї радіють, а пахощі від її цвітіння ідуть по всьому лісу. Сміливцю, який встигне зірвати цю блискучу, наче полум'ям охоплену квітку, відкриваються усі таємниці світу.

Саме в цю чарівну ніч і найбільший день Бог Сварог відкриває Небесну браму і всі моління-славлення-звертання людей будуть почуті Рідними Богами. В цю ніч відбувається єднання Людини і Природи. Це свято молодості, краси, сподівань, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Саме Купальську Ніч наші Предки вважали найщасливішою шлюбною ніччю, адже діти, зачаті в цю благодатну ніч, народжуються на свято Ярила - день весняного рівнодення і , як правило, бувають здорові і вродливі.

На Купала всі повинні опромінитися і збагатитися життєдайною снагою Сонця і Води, сила яких розвивається в цей час до найвищої міри, адже в цю святкову ніч всі небесні сили ніби купають Землю, даруючи найбільшу родючу силу її плодів. Свято супроводжується давніми народними обрядами, піснями, танцями... Центральне місце в Купальських обрядах посідають Вогонь і Вода - адже саме ці природні стихії за віруваннями наших предків були першоосновами буття.                  

Купальський вогонь спалює все зле, а Вода дає живильний заряд сили і міцності. За стародавніми традиціями розпалювала купальське багаття (Купайлицю) жінка - жриця Вогню. В пізніші часи ця роль відводиться чоловікам або парубкам. Так, у білорусів розпалював Вогонь хлопець, якого називали Купаліш. У Київській Русі часто купальське вогнище розпалювали самі князі або дружинники - воїни Перуна. Якщо хлопець із дівчиною, стрибаючи через вогонь, не розімкнуть рук, то їхній шлюб буде міцним і тривалим, це своєрідна перевірка на сумісність майбутнього подружжя.

Не менш важливу роль виконує і Вода, що є основою світобудови. Вода в купальську ніч має лікувальні властивості. В цілющих водах річок купалися, освятивши їх вогнем від священного багаття, або палаючого колеса, яке скочували у річку з гори. Колесо - символ Сонця, яке досягло своєї найвищої точки і вже котиться до Небосхилу. На Купайла цілющою також вважається і світанкова роса. Дівчата купаються в таких росах, а жінки-знахарки збирають купальське зілля. Купальські вінки є оберегами на цілий наступний рік до нового свята Купайла.

Коли ж цвіте папороть? Вимріяна, виплекана нашим народом Квітка Щастя... Яка вона? Чи знаходив її хтось? Чи шукав коли-небудь? Може й шукав, та не знаходив, через те що шукав не там та й не тоді, коли треба...

Цього року Львівські громади рідновірів святкували свято Купайла на пагорбах і священних гаях парку „Знесіння". Про те, що в тих місцях знаходилися колись прадавні святилища і капища знають історики та археологи Львова. А такі духовні наставники, як Шептицькі, знаючи про небесну енергетику цих місць, викупили в свій час землі Знесіння, щоб врятувати їх від забудовників. На жаль, при теперішній, ніби не окупаційній владі, з'являються новобудови на святих місцях наших Предків, бо настали такі часи, що все продається і купується, а духовність знецінена до нуля.

Розпочалось свято запалюванням священного Вогню та купальськими піснями та обрядовими славленнями. Наші Предки славили Рідних Богів і світ Прави (тому й називалися православними) і майже нічого не просили в них, хіба поради, бо вважали, що все, що потрібно для щасливого життя в Яві Боги нам вже дали: і найкращу Землю, і чудову Природу. А щоб Роди наші були міцними і багатими треба тільки жити за законами Природи, тобто Божими законами, а не воювати з нею і не пускати чужинців на свою землю, а зберегти її для своїх нащадків. Культ Роду, Родового Вогнища, пошана до своїх Предків, яких треба було знати до сьомого коліна, славлення радості Життя - були основними правилами тодішнього світогляду наших Предків.

Свято Купала - це насамперед свято молоді. І цього року хлопці і дівчата львівської громади мали можливість повністю відчути дух цього літнього свята: і купальські пісні та танці, і спускання з гори запаленого колеса у воду, і виплітання вінків, і перестрибування через Купальський Вогонь, і навіть гойдалки між деревами відновили і укріпили в їхній пам'яті і в генетичному коді родові корені і вібрації рідної землі.

Поєднання чоловічої та жіночої стихій, сонця і води, жовтого кольору та синього, народжує життя, яке на святі символізує зелена гілка верби - Купайлиця, символ дерева Роду нашого, яке дівчата прикрашають гарними квіточками-діточками та стрічками.

Перед запаленням вогнища чотири хлопці зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає лики Сонця (чотири пори року): Божича-Коляду, Ярила, Купайла та Миробога-Овсеня, що сходяться до Купи і запалюють найбільше Купальське Вогнище Роду нашого, що символізує "Сонячне сплетіння", Центр Всесвіту.

На протязі всього свята розігрується магічне космічне дійство, в якому поєднуються в небесному шлюбі Боги наші Батько-Небо, Сонце, і Мати-Земля, Вода. І ми, діти їхні, очищуємось та оздоровлюємось силами Вогню і Води, бо ми з Богами нашими повсякчас єдині.

Та найцікавіше трапилося тоді, коли почав накрапати дощик і більшість учасників свята вже повертались до своїх домівок. Раптовий Грім та Блискавка, вісники Перуна та Перуниці, почули купальські славлення - білий яскравий стовп світла на мить освітив галявину біля Купальського Вогню. Шість учасників свята, які ще залишилися біля ватри, не встигли навіть злякатися і тільки з часом усвідомили що сталося. Кажуть, що там де вдарить блискавка в Купальську ніч - треба шукати Чарівну Квітку Щастя. Пізніше, вже десь ближче до півночі, над Знесінням спостерігали світло, яке випромінювало з того місця, де знаходився Купальський Вогонь і вдарила Перуниця. Чи знайшовся сміливець, який відважився шукати Чарівну Квітку Папороті у цю грозову ніч, наразі невідомо. Але серед учасників свята було багато відважних і достойних, з лицарською вдачею - то ж надіюсь, що комусь та Квітка Щастя таки дісталась.

Родослава День

Дух Волі

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*